Пам’ятка архітектури XVII сторіччя на Вінниччині виявилася безхазяйним майном
Задоволено позов Гайсинської окружної прокуратури (Вінницька область) в інтересах держави до Бершадської міської ради. Йдеться про зобов’язання визнати пам’ятку архітектури «Водяний млин» XVII ст. площею 402 м² у селі Баланівка безхазяйним майном та набути право власності на нього. Про це інформує пресслужба Вінницької обласної прокуратури.
Встановлено, що об’єкт культурної спадщини ніким не використовується, догляд за ним ніхто не здійснює, а право власності – відсутнє. Водночас Бершадською міською радою не вжито жодних заходів щодо визнання права власності на вказане майно.
Як наслідок – об’єкт культурної спадщини не занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Тобто щодо нього не забезпечено державних заходів зі збереження, утримання, запобігання руйнуванню тощо.
Тому прокуратура звернулася до суду із позовними вимогами, які задоволено. Після набуття рішенням законної сили вживатимуться заходи щодо його реального виконання.
Сторінками історії
За часів панування польської шляхти в Україні Баланівка належала Збаражським, Вишневецьким, з кінця XVIII століття до 1855 року – Героніму Собанському. З 1855 року – до початку XX століття після гучного скандалу і процесу в суді – позашлюбній дочці Г.Собанського Марії Потоцькій.
В період їхнього панування в селі було зведено велику історичну цінність, млин. Побудовано його в 1647 році за проєктом талановитого баланівчанина Т.Підлубного. Для спорудження млина камінь возили із Бершаді. Млин будували три роки. Обладнання робили кращі майстри села. Дещо привезли із Польщі.
Млин був без вікон, повітря густе й біле від борошняного пилу. В давнину жорна крутили вручну. Часто замість того, щоб відправити людину до в’язниці, її відправляли крутити жорна. Ця виснажлива робота забрала життя багатьох людей.
У 1880 році в селі було свято – почала працювати водяна турбіна. Тяжку працю людини було замінено енергією води. У стінах млина прорубали вікна. З цього часу почали в млин сходитися люди, щоб погомоніти про життя.
Це тут, у млині, в квітні 1905 року визрів задум – вимагати від пана Потоцького підняття плати за просапку буряків, який був вдало втілений у життя. В 1938 році в селі почалася електрифікація , і через рік в млині застосували електричну енергію.
Фелікс ЖАНІН, «СічНьюз»
Читайте також
Від пошти і НКВС до торгової палати: історія “шоколадного будинку” у Вінниці
