skip to Main Content

Трагічна історія синагоги Лівшиця на вінницькій Єрусалимці

У середмісті Вінниці є самобутній мікрорайон Єрусалимка – нагадування про те, що колись Вінниця мала чисельну єврейську громаду. Зокрема, на початку ХХ ст. єврейське населення становило понад 37% його жителів. Вивіски офіційних установ дублювалися, а судові засідання за потреби велися мовою їдиш. На той час у місті діяли 17 (!) синагог. Але до нашого часу збереглася лише одна, яка продовжує виконувати своє історичне призначення. Про це інформує офіційна туристична сторінка Вінниці.

Сьогодні ми розкажемо про синагогу Лівшиця, яка століття тому була головною у тогочасній Вінниці. Її поява пов’язана із коханням, грошима та амбіціями – так сприймали б цю історію сучасники. А як це було тоді – ми уже й не дізнаємось.

За легендою, заможний єврейський купець Лівшиць вирішив одружитись. Батьки нареченої в якості посагу за доньку подарували йому землю на головній вінницькій вулиці Поштовій, яка тепер має назву Соборна.

Але нареченому вона чомусь була нецікава і непотрібна, тож він спробував подарунок передати далі – місцевій релігійній громаді. На що отримав відмову: мовляв, рабин землею не займається. Тоді у 1880-х Лівшиць побудував на ній будівлю синагоги і знову звернувся до релігійної громади. Цього разу від дарунка рабин не відмовився. А прізвище купця увійшло в історію.

Розташування синагоги Лівшиця у самому серці міста фактично одразу забезпечило їй хоральний статус. І вона була головним молитовним будинком вінницького єврейства не тільки до більшовицького перевороту у 1917-му, але й десятиліття потому. Утім, коли радянський режим уже остаточно утвердився, релігія, як відомо з історії, різко стала «опіумом для народу». Тож нова влада усіма засобами її викорінювала.

Синагогу Лівшиця, як і інші, зачинили. І на якийсь час будівлю перетворили на клуб – звична практика того, як «пролетарі всіх країн» чинили з культовими спорудами.

Чорна сторінка історії будівлі – це роки Другої світової війни, коли нацистські окупанти перетворили її на склад речей вбитих ними і закатованих євреїв. Ці речі тут роздавались прибічникам загарбників, а хоральний зал пристосували під театр. За однією з версій, у цей період з фасаду зникла менора.

У повоєнні роки комуністичний режим пристосував хоральну залу під філармонію. Але у 1985-му вона переїхала у нове приміщення, бо будівля синагоги Лівшиця була в аварійному стані. Потім роками вона стояла закинутою, і лише у 90-х, після відновлення Незалежності, її повернули єврейський громаді. Наприкінці минулого сторіччя вона знову відкрила свої двері як синагога. А у 2000-х тут провели реконструкцію будівлі завдяки коштам меценатів (в тому числі зі США), рабинам Лейблу Суркісу та Ісааку Новоселецькому. Останній і опікується будівлею донині. Для залучення додаткових ресурсів на потреби релігійної громади перший поверх приміщення останніх півтора десятка років передається в оренду під комерційну діяльність.

Фелікс ЖАНІН, “СічНьюз”

Поділитися
5 1 голос
Рейтинг статті
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Back To Top