Як Україна «відвоювала» Куїнджі, Айвазовського та Рєпіна

Наш споконвічний ворог – росія – постійно загарбує не тільки наші землі, нашу історію, а й нашу величну культуру. Зокрема, «на болотах» привласнили собі тисячі українських «імен». Скільки б не говорили «нам чужого не треба, але й свого не віддамо…», але ці слова потрібно буквально «вигризати» з російських пазурів. Це – теж фронт, але культурний… Можливо, він не зовсім помітний на фоні реального поля бою, та це не принижує його значення.

Вже відомо про перші наші перемоги, які з кожним днем стають дедалі численнішими. «Контрабатарейна» епопея з колекцією «Крим: золото й таємниці Чорного моря», яку більше знають, як «Скіфське золото», закінчилась нашою перемогою. Вона стала справжнім ляпасом по щурячій морді путіна, який довів його до справжнього припадку з верещанням та биттям кулачками по столу у бункері. І «оргвисновками» щодо тих осіб, які були причетні до судових процесів й вщент їх «пробз…іли». Досі світовим культурним простором лунає дзвін від цього ляпасу.

Думаю, що нью-йоркський «Метрополітен» – це ще той культурний майданчик. І все, що у ньому та навколо нього відбувається – це світові культурні події. Так ось, рік тому «Метрополітен» ретельно та детально вивчивши питання, взяв на себе відповідальність і змінив «етикетки» на світових шедеврах мистецтва. Зокрема, під картинами Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського та Іллі Рєпіна «Метрополітен» підписав, що це – УКРАЇНСЬКІ художники! Відповідно й на всіх інформаційних ресурсах «Метрополітена» тепер ці зірки світового мистецтва фігурують під українським прапором.

Звичайно, що цій перемозі передувала величезна й кропітка робота, справжня битва. Бо з того боку нашим культурним військам протистояла величезна й досі ще авторитетна у світі машина російського впливу.

В юриспруденції існує такий термін, як «прецедентне право». Коли у певній правовій сфері існує певна законодавча невизначеність, то спрацьовує фактор «прецеденту». Якийсь суд, навіть першої інстанції, приймає якесь правове рішення щодо «невизначеної сфери». Ось тоді й інші суди, керуючись «судовою практикою», якою й стає те важливе рішення (прецедент), приймають відповідні рішення.

У світовому культурному просторі важче найти більшого «авторитета», ніж «Метрополітен». Отже, й «дерусифікація» імен світових шедеврів стає своєрідним «прецедентом» у культурному світовому житті. Нас чекає «парад перейменувань». Вірніше, повернень українських імен з багаторічного російського «полону».

Отже, битва на культурному фронті продовжується….

Олександр МАЗАН, «СічНьюз»