Як українці розгромили російський Енгельс: сторінки історії

Російське місто з німецькою назвою Енгельс (це такий у них «руській мір») відоме в Україні, як базовий аеродром, з якого злітають російські ракетоносці, які бомблять (можна поримувати) мирні українські міста. Він – цей «бородатий» Енгельс – розташований на східному березі Волги поблизу їхнього обласного центру – Саратова. Але наші військові своїми дронами дістали і туди, наробивши на місцевому військовому аеродромі стратегічної авіації справжній рейвах. А мешканці Енгельсу та Саратова пригадали свого «СВОлочного» президента та його слова від 22 лютого 2022 року «Нравица – не нравиці – тєрпі, мая красавица!», а також незабутні кримські «мамачка, нада отсюда валіть на…!»

А я хочу розповісти про давню історію, коли українці по-справжньому розгромили цей російський Енгельс.

Мова йде про хокей, яким так пишається росія і навіть її щуромордий президент показово виходить (виходив) на лід з ключкою, не відриваючи її від льоду, щоби не впасти та не розбити своє «..бло» на очах у десятків телекамер. Так ось, рівно 54 роки до початку російської повномасштабної агресії – 21-22 лютого 1968 року – «доблестниє» російські хокеїсти, частина яких (це ж «руській мір»!) мала німецькі або татарські прізвища, прилетіли з Енгельса до України, пограти з «хахламі» у хокей у рамках «Першості СРСР-1968» серед професійних команд (їх тоді називали «командами майстрів», соромлячись слова «професіональні») «Класу «Б». Команда називалась «Труд» Енгельс, а на початку останньої декади лютого 1968-го їх приймала на відкритому льодовому майданчику команда «Хімік» Кам’янське (тоді – Дніпродзержинськ). «Трудяги» з Енгельса розраховували на «легку прогулянку», але уже в першому матчі (тоді команди грали у форматі два матчі за два дні на майданчику однієї з команд) нарвались на жорсткий опір українців – 4:4.

Наступного дня на невеличкі трибуни льодового майданчику стадіону «Хімік» у тодішньому Дніпродзержинську прийшли ще більше глядачів і вони стали свідками справжнього розгрому росіян – українці впевнено перемогли «трудівників», не дивлячись на ім’я класика марксизму-ленінізму (поруч з Енгельсом у них там є ще місто Маркс) – 6:2.

Правда, «Спортивна газета» за №24 від 24 лютого 1968 року тоді не могла так, як я сьогодні, прокоментувати ганебну поразку російських хокеїстів у «нехокейній Україні», обмежившись лише рахунком зустрічей. А я вже тоді – 9-річним пацаном – читав цю газету, та радів нашим перемогам. На жаль, примірник тієї «Спортивки» від 24 лютого 1968 року у мене не зберігся, зате він зберігся у відділі «Періодична преса» «Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Валентина Отамановського», яким я і скористався.

Я подумав, що у подіях 56-річної давнини є щось символічне. 21 лютого ми їм вчинили гідний опір, а 22-го – розгромили вщент. Якби «хокеїст» Путін знав спортивну історію і той випадок з «обісравшимся» в Україні 22 лютого Енгельсом, то, можливо, навіть Медведчук не переконав би його соватися на цю святу, хоч і «нехокейну» землю.

Можливо, назва цього тексту з моїми спогадами буде актуальна вже найближчим часом і в іншому контексті!?

Олександр МАЗАН, для “СічНьюз”,
за матеріалами «Спортивної газети» №24-24.02.1968 року із фондів «Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Валентина Отамановського», 1 липня 2024 року