Українка розповіла, чому в Кореї немає крадіїв та як смакують тамтешні фрукти

З початком війни чимало наших співвітчизників виїхали за кордон. Багатьох цікавить, яке життя там чекає. Українка Каріна Химич три місяці прожила в Південній Кореї. Спеціально для читачів «СічНьюз» вона розповіла, як туди дістатися під час війни, які там ціни та багато  іншого цікавого.

– Каріно, якою була дорога в Корею? Як важко під час війни було туди дістатися?

– Дістатися в Корею під час війни дуже важко.  Враховуючи те, що у нас не працюють аеропорти. І треба їхати через Польщу. Тому шлях досить непростий. Спочатку потрібно добратися до  Варшави. Туди можна дістатися  автобусом, але це варіант не для всіх (досить важко). Ліпше їхати потягом до Хельгу, звідти пересісти на польське Інтерсіті й прямувати до Варшави.

Потім вже звідти перелетіти можна по-різному. Це залежить від того, який квиток оберете.

– Який звичай запамʼятався найбільше?

– Не було таких звичаїв, які б мені припали до душі, чи якось особливо запамʼятались. Єдине, що привернуло мою увагу, це відношення корейців до вихідних. Вони досить відповідально ставляться до відпочинку. У них багато свят, у які працювати не годиться. За три місяці моєї роботи в Кореї у мене випало десять робочих днів через такі правила!

– А як щодо корейського менталітету?

– Дуже безпечна для життя країна. Повсюди влаштовані камери. Ти можеш спокійно залишити свої речі й не хвилюватися, що хтось їх поцупить.

У нас був такий випадок. Ми пішли на пікнік й вирішили покататися на велосипедах. На галявині залишили усіляку дрібні речі. Нас не було години дві. Коли ми повернулися з прогулянки, наші речі так й залишилися на своєму місці.

В Кореї взагалі низький рівень злочинності. Адже за крадіжку тобі можуть відрубати руку. Також цікавий факт, що у метро на місця для вагітних та пенсіонерів дійсно ніхто не сідає. Може бути переповнений вагон, але місця для пенсіонерів та вагітних залишаються все одно вільними.

– З яким рівнем англійської ти приїхала в Корею й чи вдалося його покращити?

– Враховуючи те, що я маю диплом перекладача, рівень англійської у мене непоганий. Але мені бракувало практики. Спершу було трохи важко, тому що у Кореї абсолютно інша вимова англійської. Знадобився час, аби до цього звикнути.

Взагалі більшість корейців не знають англійську мову. На мою думку, якщо ти підійдеш до корейця на вулиці, і почнеш щось говорити, 80% ймовірності, що він тебе не зрозуміє. Навіть в магазинах важко з ними розмовляти. Але враховуючи те, що я працювала у сфері моделінгу, люди, які мені траплялися, добре володіли мовою.

Зрештою мій рівень англійської значно покращився. Я отримала бажаний досвід. І взагалі тим хто вагається, їхати в іншу країну чи ні, через мову. Їдьте – це чудова і найефективніша практика!

– А як щодо кухні. Чи є страви, подібні до українських?  І яка страва запамʼяталася найбільше?

– Кухня від нашої відрізняється кардинально. Схожого нічого я не знайшла. Особисто мені корейська кухня не сподобалася. Я не люблю свинину, а вона майже в Південній Кореї всюди зустрічається. Також мені не подобається гостре, а там майже всі страви гострі. А в Кореї повсюди рис.

Єдине, що мені дійсно сподобалось – це кімпаб. Щось типу суші, але корейські значно більші. Мають абсолютно різні наповнення й продаються майже по всіх магазинах, як швидкий перекус.

Даю пораду. Якщо вам захочеться скуштувати кіпбап, зверніть увагу на маленькі затишні заклади. Тоді ви точно будете впевнені, що скуштуєте свіже.

До речі, у корейців є дуже круті барбекю-заклади. Там жахливий аромат. Але головна фішка в процесі. Ти туди приходиш. Береш будь-яку їжу, що до вподоби. Йдеш до свого столика й одразу самостійно смажиш мʼясо.

– Оціни якість продуктів, овочів та фруктів.  

– Якість продуктів у Кореї хороша. Але овочі та фрукті взагалі несмачні, тому що вони не натуральні. І, окрім того, дорогі. Нічого не зрівняється з українськими продуктами!

– Які там ціни на продукти порівняно з нашими?

– Звичайно, ціни там значно вищі. Але у корейців й рівень життя вищий. Тому для них це цілком нормальні ціни. А для нас – навпаки.

Наприклад, 300 грамів лохини в Кореї коштують 200 грн. В Україні за 200 грн можна придбати її пів-кілограми, а то й більше.

– Чи доводилося там зустрічати українців?

– Лише тих, хто, як і я, приїхав на роботу. Також я зустріла корейця, який колись проживав в  Україні. Навчався в нашій школі та університеті. Але з початком війни повернувся назад, у Корею.

Аліна ТАЛАН, «СічНьюз»