Будівля ексготелю «Європа» є рекордсменом у Вінниці за кількістю муралів

Це будівля біля “Макдональдсу” – рекордсмен за кількістю муралів (стінописів) у Вінниці – їх на ній можна побачити одразу три. Для старшого ж покоління це будинок адвокатури, як його називали раніше. А насправді це – історична будівля готелю під назвою «Європа», нагадує офіційний туристичний сайт Вінниці.

Де селили гостей

Наприкінці ХІХ ст. у місті над Бугом було більше десятка готелів – для повітового міста із населенням у 30 тис. осіб це багато. В більшості вони розташовувались на центральній вулиці міста, нинішній Соборній. Серед них були як надзвичайно фешенебельні для дуже статусних і заможних гостей (наприклад, «Савой» чи «Франсуа»), так і скромніші, для менш вибагливих постояльців.

Готель «Європа» належав саме до 2-ї категорії. Про це свідчить архітектура будівлі, яка була вельми стриманою, без якихось помпезних деталей. Приміщення було порівняно невеликим. Але більшим за готель Фроїм-Бер Райхера, який знаходився фактично навпроти і був найвужчим серед готелів Вінниці. Адже ділянка під ним мала всього вісім метрів завширшки при чотирикратно більшій довжині і двох вже збудованих спорудах обабіч.

Гостей у «Європі» селили у номерах на 2-му та 3-му поверхах. А перший поверх традиційно для тогочасної Вінниці займали заклади сфери послуг і ресторан.

До речі, третій поверх надбудовувався пізніше. Втім, будівля на збережених старих фото виглядає цілісною та елегантною. Нині ж втрачена конфігурація вітринних вікон першого поверху та порушено автентичне членування візерунку вікон.

«Вінницький модерн»

Серед трьох муралів на будівлі є особливий, що має назву «Вінницький модерн». На ньому зображені люди, які жили в ту епоху, коли була збудована ця будівля. Вони – відомі історичні особистості (не тільки Поділля, але й усієї країни). Це художник-кубіст Натан Альтман, який народився у Вінниці та долучився до створення фільму “Єврейське щастя”. Біля нього актриса Тетяна Лентовська-Едвардс, яка виступала ініціаторкою створення міського театру. Далі – предводитель вінницького дворянства, полковник у відставці граф Дмитро Гейден, який присвятив себе тому, щоб пролобіювати питання надання Вінниці статусу губернського міста. Він також був відомим меценатом і благодійником.

Ще із найбільш помітних постатей тієї доби тут можна побачити лікаря-хірурга й одного з «батьків»-засновників лікарні ім. Пирогова Людвіга Малиновського. А також Софію Русову, яка була членкинею Центральної Ради і за часів УНР керувала департаментом дошкільної та позашкільної освіти. Також відома тим, що була співредакторкою першого україномовного педагогічного журналу «Світло». І, звісно, Олександр Кошиць – відомий диригент та композитор. У 1922-му в Карнеґі-хол у Нью-Йорку відбувся прем’єрний концерт Українського Національного Хору під орудою Олександра Кошиця, коли легендарний “Щедрик” Миколи Леонтовича вперше було виконано у США.

Фелікс ЖАНІН, “СічНьюз”