Чому під час війни у бібліотеках підвищився попит на психологічну літературу

Після широкомасштабного вторгнення кількість читачів у бібліотеках Вінниці істотно зросла, приблизно на 20%. Як не дивно, відвідувачів стає найбільше, коли немає світла. Про це та багато інших цікавинок кореспонденту сайту «СічНьюз» розповіла завідувачка бібліотеки-філії №7 (на Тяжилові) Тетяна Цвях.

– Найбільшою популярністю користується, зрозуміло, художня література. Перевагу читачі надають сучасній українській книзі. Найбільше читають таких авторів: Світлану Талан, Ніну Фіалко, Василя Шкляра, Андрія Кокотюху, Макса Кідрука (і дорослі, і юнаки). Чоловіки більше люблять детективи, представниці прекрасної статі – жіночі романи, – починає Тетяна Цвях.

– Пані Тетяно, галузева і спеціалізована література користуються попитом?

– Нині, окрім художніх, популярні книги психологічного змісту. Думаю, це пов’язано із війною та переживаннями людей. Раніше люди цікавилися, але такого попиту на видання із психології не було ніколи.

До речі, серед галузевої літературу наш фонд найбільше поповнюється книгами саме із психології і соціології. Виділю популярного французького письменника Лорана Гунеля. Його книги – щось середнє між художньою літературою. Це читачі дуже люблять, бо воно легко сприймається.

– А чим захоплюються юні вінничани?

– Дуже різноманітною літературою. Серед популярних у дітей авторів – Сашко Дерманський, Всеволод Нестайко (не лише твори шкільної програми!), серія про Гаррі Поттера Джоан Роулінг (залюбки читають і дорослі), серія про пригоди Лоли Ізабель Абеді (цікавляться дівчата).

– Про війну з росією у вас вже є книжки?

– Авжеж. Їх писали безпосередні свідки цих подій. Книги про війну читачі також непогано беруть. Це трохи дивує, адже більшість цивільних все ж прагне хоча б трохи абстрагуватися від неприємних споминів і нинішніх новин.

– Читачів після широкомасштабного вторгнення стало більше чи менше?

– Більше, приблизно на 20 %. Вінничани за допомогою якісної літератури прагнуть відійти від негативу, про який вони дізнаються щодня.

А ще більше починають читати, коли на районі немає світла! Немає Інтернету, і тоді багато-хто йде до бібліотеки.

Михайло ШАФІР, «СічНьюз»