«На Заході дуже не люблять, коли держава втручається у справи церкви» – експерт

Напередодні президент України Володимир Зеленський підписав закон про заборону релігійних організацій, пов’язаних із росією. Зрозуміло ура-патріоти цьому радіють. Мовляв, геть від Москви у сфері релігії – УПЦ тепер заборонять! Але ситуація не така проста, як може здатися на перший погляд. Розглянемо її з інших боків, базуючись на думках відомих особистостей.     

«Нехай покажуть, де документально є Московський патріархат»

По-перше, віряни УПЦ зовсім не поспішають переходити до іншої церкви і не бояться заборони її діяльності. Зокрема, прочани, попри заборону прийшли до Почаївської лаври на Тернопільщині. Прессекретар Почаївської лаври архімандрит Гавриїл розповів, що хресну ходу паломники влаштували на честь свята Успіння Пресвятої Богородиці. За його словами, цього року до Почаєва прийшли близько 30 тисяч прочан.

По-друге, активізувалися пересічні коментатори соцмереж. Серед їхніх аргументів є й те, що, мовляв, заборона православної церкви з боку президента-єврея виглядає дивно. Інші погоджуються із тим, що в УПЦ були (можливо, і є) російські агенти, але не треба всіх рівняти на них.       

По-третє, свою позицію демонструють й відомі в Україні особистості. Приміром, чемпіон світу з боксу у надважкій вазі Олександр Усик каже, що  він православний християнин і ходить в Українську православну церкву. Недарма його днями помітили в церкві УПЦ.

Московського патріархату у нас немає документально. Нехай покажуть, де документально є Московський патріархат. Дивіться. У церкві люди. Ну не можна всіх під одну гребінку. Я ще раз говорю: я вірю Богу. Я ходжу рятуюсь ось у цю церкву і продовжуватиму це робити. Я православний, – заявив Усик в ефірі Youtube-каналу Video NV. – Я відчуваю молитву ченців, які моляться за мене в рингу. Не хейтера, який говорить, що в якусь неправильну церкву ходжу. А молитву людей звичайних, ченців, які там по 40 років живуть, по 30, по 20, хтось більше.

Коментар експерта «СічНьюз»

Детальний аналіз цієї ситуації дав експерт сайту «СічНьюз» – почесний громадянин Вінниці, доцент кафедри політології та права Київського національного університету будівництва і архітектури Роман Аксельрод.

– Я вважаю що в Україні, як і у всьому цивілізованому світі, повинні бути всі конфесії без будь-яких утисків і втручання влади. Адже церков, згідно Конституції, відокремлена від держави. Треба завжди памʼятати такі речі:

– Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам (від Матвія 7:1-5).  

– … Отче! Прости їх, бо не відають, що творять (Євангелія. Лука 23,34.)

Мовляв, спіймали священника УПЦ на держзраді. То давайте припинимо діяльність всієї конфесії! Водночас постійно ловлять нардепів на зраді та хабарях, але ніхто не ставить питання щодо припинення діяльності всієї Ради цього скликання! Чому такі різні підходи?

Крім того, історія нікого нічому не вчить! 8 березня 1946 року у Львові розпочався так званий «Львівський собор», який ліквідував Українську греко-католицьку церкву. Інструкцію про ліквідацію УГКП особисто затвердив Йосип Сталін. Результат сьогодення, напевно, Ви знаєте.

«Ще ризик полягає у впливі на наші переговори про вступ до ЄС та НАТО. Бо на Заході ну дуже не люблять, коли держава втручається у справи церкви та порушує права людини на віросповідання.

А цей закон суперечить цілому букету міжнародних законів:

• загальній декларації прав людини (ст. 2, ст. 17, ст. 18, ст. 20);
• міжнародному пакту про громадянські та політичні права (ст. 18, ст. 22);
• декларації ООН про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії чи переконань;
• європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст. 9).

Також варто зрозуміти, що особливо гостро це сприймають у США, де права людини є фундаментом цілої країни. Тому наслідки можуть бути болючими. Починаючи від санкцій і закінчуючи судами.

У толерантній Європі теж не все так просто. Бо права людини – це базис європейської політики. І протиріччя можуть стати реальною перепоною для нашого вступу до ЄС.

Також не варто забувати про можливі багатомільйонні позови до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), а це гарантовані витрати з бюджету на їх задоволення. Ці кошти краще витратити на озброєння та відновлення країни.

І я вже не кажу про внутрішні проблеми. Як-то поділ церковного майна, конфлікти та популізм наших місцевих політиків.

На завершення варто додати, що цивілізовані країни не забороняють релігію. Тому ось така непроста ситуація склалася».

Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»