Пластичний хірург із Вінниці безкоштовно лікував 800 військових 

В Україні День медичного працівника щороку відзначають сьогодні, 27 липня. З нагоди свята «СічНьюз» підготував ексклюзивний матеріал про вінничанина Вячеслава Доленка – лікаря-хірурга, мамолога, онкохірурга, пластичного хірурга. Під час війни він безкоштовно лікував (і допоміг!) близько 800 військових.

– Вячеславе, відомо, що Ви з самого початку активно допомагаєте військовим. Як це відбувається?

– Вони знаходять мене. Також цим опікуються декілька фондів. Звертаються військові, які мають поранення або якісь деформації. Просять відновити обличчя, ніс, щоки, м’які тканини тощо. Інколи звертаються колеги, просять проконсультувати щодо важких поранених.

На початку війни я регулярно виймав осколки, робив реконструкцію м’яких тканин (не лише обличчя), пересадку шкіри тощо.  Найчастіше були пошкоджені руки і ноги, ампутації. У декількох пацієнтів були відстрілені частини носа. Тому треба було відновлювати його.

– Скільком бійцям під час війни Ви вже допомогли?

– Близько 800. Сюди входять і цивільні, які отримали поранення.  Складних випадків, коли потребували виключно фахової допомоги, із них півсотні. 

Основний наплив спостерігався у перший рік війни. Доводилося доставати осколок, пулю, зашивати місце поранення та багато іншого. Все це, згідно із медичним протоколом, вважається операцією. Далі роботи стало менше, бо військові медики самі почали це робити.   

– Ви працюєте у приватній клініці. Як виходило робити нашим Захисникам операції на безоплатній основі?

– Я входжу до організації пластичних хірургів, члени якої виконують безкоштовні операції пораненим військовим та цивільним. Волонтери чи друзі оплачують лише витратні матеріали, які майже неможливо знайти. Держава переважно не має можливості їх надавати, особливо приватній клініці.

До речі, до війни я працював тільки у приватних медзакладах. На початку широкомасштабного вторгнення також робив у державній лікарні, де міг робити операції офіційно.

Взагалі у приватній у клініці безкоштовні операції бійцям ЗСУ робити легше, адже простіше знаходити витратні матеріали. Бо через державні закупівлі чекати інколи доводиться півроку.

Тому ми із друзями інколи виконуємо роль волонтерів, які за вимогою купляють та доставляють необхідні матеріали до шпиталів.            

– Наскільки багато таких лікарів-волонтерів, як Ви?

– Я знаю багатьох. Серед них є власники клінік пластичної хірургії. Приміром, знаю колег-волонтерів у Харкові, Києві у Вінниці.

– Поранені не соромляться просити про Вашу допомогу, адже вона є безкоштовною?

– Треба звертатися. Якщо є можливість, ми з колегами-пластичними хірургами обов’язково допоможемо! Зараз всі думають про функціонал бійця, про відновлення його боєздатності. Але естетичні проблеми із зовнішністю можуть завадити нормально функціонувати колишньому-військовому в соціумі. Чоловіки-бійці переважно не вважають, що зовнішня краса під час війни є дуже важливою. Але згодом це може призвести до певних емоційних та психологічних проблем. Тому, поки є така можливість, – ми готові допомагати.    

Михайло ШАФІР, «СічНьюз»