Побачила світ книга генерала Василя Вовка про початок неоголошеної війни

Василя Вовка на Вінниччині в першу чергу знають, як колишнього президента футбольного клубу «Нива». Саме він відродив Великий футбол у місті над Бугом після багаторічної перерви. А ще Василь Васильович – військовий, політичний і громадський діяч, генерал-майор юстиції, заслужений юрист України, кандидат юридичних наук.

Працівників СБУ міняли на «народного губера»

Василь Вовк двічі був начальником Головного слідчого управління СБУ України – у 2009-2010 і 2014-2015 роках. Саме про другий із цих періодів роботи на високій посаді йдеться у черговому документальному творі Василя Вовка «Через Слов’янськ до Парижу воєнними тернами» (книга перша). Це фактично щоденник неоголошеної війни, оснований на реальних подіях, фактах і документах.       

Йдеться про події після перемоги Революції Гідності і початок трагічних подій на Донбасі у 2014-2015 роках. Василь Вовк, як керівник Головного слідчого управління, безпосередньо опікувався обміном трьох захоплених російськими бойовиками і сепаратистами працівників СБУ. Замість них готові були віддати «народного губернатора» Донецької області Павла Губарєва та ще двох засуджених зрадників України.

Без охорони у захопленому місті

Перемовини Василь Вовк вів із ватажком російських бойовиків у захопленому Слов’янську Ігорем Стрєлковим (Гіркіним). Той погодився на обмін. Але вимагав, щоб вінничанин особисто доставив сепаратистів із Павлом Губарєвим.

Обмін мав проходити на нейтральній території. Втім, несподівано він зірвався. Бо напередодні відбулося збройне протистояння, в якому були вбиті і поранені з обох сторін.

Здавалося, шанси на швидкий порятунок колег із СБУ втрачені. Але Василь Вовк вирішив ризикнути і запропонував Ігорю Гіркіну несподіваний варіант, на який той не міг відповісти відмовою. Генерал-майор із трьома сепаратистами ризикнув приїхати у буремний Слов’янськ, захоплений ворогом.  

На блок-постах Василя Васильовича приймали за захопленого сепаратиста і не звертали особливої уваги. Врешті-решт він дістався до Ігоря Стрєлкова (із десятком охоронців з автоматами напоготові). Позаду вели трьох наших бійців-«альфівців» із зав’язаними очима.

Обмін відбувся, незважаючи на величезний ризик і дещо авантюрний характер нестандартної операції. Вінничанин разом із «альфівцями» повернулися до своїх.  

За це Василя Вовка нагородили іменної вогнепальної зброєю – пістолетом «ТТ». Чи багато б генералів пішли б на таку операцію на його місці – питання, зрозуміло, риторичне.

Іловайськ, Мінськ, Париж…

В книзі ще багато таких історій, підкріплених офіційними документами, протоколами допитів, списками військовополонених тощо.

Йдеться, приміром, про трагедією в Іловайську (де наші воїни потрапили в оточення), участь у перемовинах в Мінську (де Василь Вовк успішно займався масовими обмінами полонених), виступом на комітеті ПАРЄ у Парижі тощо.

А ще в книзі розкриваються постаті політиків – українських, російських, ватажків сепаратистів і терористів із-за «поребрика». Якраво описана атмосфера тих часів, коли до широкомасштабного вторгнення було ще далеко, а військовий конфлікт прагнули погасити шляхом компромісів і поступок.                          

Михайло ШАФІР, «СічНьюз»