Сучасне «розстріляне відродження»: розповідаємо про тих, хто загинув за мову
Фахівці часто говорять, що історія має циклічний характер і схильна повторюватись. Ця думка здається особливо актуальною, коли ми звертаємо увагу на події, пов’язані з так званим «розстріляним відродженням» – трагічним періодом в історії України, коли радянська влада масово знищувала інтелігенцію, митців і науковців.
Майже 100 років тому росія робила спроби викорінити українську мову, культуру та національну ідентичність. І сьогодні, через століття, історія повторюється – рф продовжує цю політику, намагаючись знищити еліту, що захищає все українське.
Володимир Вакуленко встиг закопати свої записи під вишнею
Одним із символів сучасного «Розстріляного відродження» є доля українського дитячого письменника і поета Володимира Вакуленка. Він став черговою жертвою російського терору. Життя Володимира обірвала куля, випущена з пістолета Макарова.
Перед смертю він встиг закопати свої записи під вишнею в саду, ніби передчуваючи трагічний фінал. Ці записи, пронизані болем і вірою в перемогу, стали свідченням незламності українського духу. Слова Вакуленка, як пророчі рядки, звучать особливо гостро сьогодні: “Вірю в ЗСУ”.
Документаторка воєнних злочинів Вікторія Амеліна вбита ракетою
Вікторія Амеліна – одна з тих, хто передав записи Вакуленка музею. Вона сама стала жертвою війни. Вікторія була поранена під час ракетної атаки в Краматорську 27 червня 2023 року і померла першого липня в лікарні.
Амеліна була не лише письменницею, а й активною правозахисницею, документаторкою воєнних злочинів на деокупованих територіях. Її смерть — це ще один приклад того, як сучасна українська інтелігенція продовжує страждати за свою національну ідентичність.
Паралелі із Василем Стусом
Російські війська також вбили митця Сергія Захлюпаного у Гостомелі, молодого добровольця Артема Азарова, який загинув під Харковом, та актора Павла Лі, який загинув, захищаючи Ірпінь. І багатьох інших. Вони були частиною сучасної культурної еліти, яка, як і 100 років тому, стає мішенню російської агресії.
Паралелі з минулим стають особливо виразними, коли згадуєш, як радянська влада відмовила дружині Василя Стуса у видачі тіла чоловіка, який помер у таборі в росії у 1985 році. Він продовжував відбувати своє покарання навіть після смерті. І тільки через кілька років тіло Василя було повернуто в Україну.
Історія вчить нас того, що її слід пам’ятати, щоб не повторювати помилок минулого. Сьогодні ми живемо у часи, коли на наших очах народжується нова хвиля героїв і мучеників. Ці люди, як і їхні попередники 100 років тому, стають символами незламності українського духу та боротьби за свободу.
Випустили альбом, бо зараз поети гинуть на фронті
У лютому 2024 року український гурт «МУР», на чолі з Олександром Хоменком, випустив альбом про поетів «Розстріляного відродження» та мешканців будинку «Слово» (Його побудували за наказом Сталіна і зібрали найкращих представників української літератури, щоб змусити працювати на благо радянської системи). Цей проєкт став символом боротьби за пам’ять та культурну спадщину.
Як сказав сам Хоменко:
«Розстріляне відродження» повернулося. Ми випустили альбом, бо зараз поети гинуть на фронті, – сказав він.
Слова з його постановки облетіли весь світ, підкорили серця мільйонів людей. Ось вони.
Ми зустрінемось з тобою,
Там, де 20 000 ллє.
Там, де Плужник і ДаВінчі.
Там, де зло нас не знайде.
Там, де Ратушний і Курбас,
Де ніхто не нападе.
Там, де буде Примаченко малювати Семенка.
Там, де цілі всі будинки,
І не знищені міста.
Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”
Читайте також:
Війна століттями вбиває українців: доля Катерини Шаманської з Вінниччини
