«Такої стійкості і духу немає ніде в Україні» – святкуємо День Харкова

Сьогодні, 23 серпня, відзначається День міста Харкова. Під час війни знаковою постаттю в цьому регіоні є мільйонер Юрій Сапронов. Він є багаторічним головним спонсором українського тенісу і «вивів у люди», приміром, зіркову Еліну Світоліну. Під час війни харківський бізнесмен не втік за кордон, як більшість наших багатіїв. Хоча пенсійний вік (60 років) йому це цілком дозволяє.

Натомість значну частину власних коштів, життєвих сил та енергії Юрій Сапронов віддає волонтерській справі. Він не лише збирає кошти для фронту, закуповує військове обладнання, але й возить це на передову. Бо бої йдуть не так далеко від незламного Харкова.

Щоденно звітує у соцмережі про виконану роботу. Одного разу під час візиту на передову Юрій навіть взяв в полон російського солдата, який заблукав.

А крилата фраза Сапронова «х..й вам, а не Харків» у кожному пості під час жорстокого нападу на регіон надихала як оборонців, так і містян. Не менше, як відомий вислів про російський військовий корабель.

Не змінив позицію Юрія і приліт ракети саме у його будинок. Зрозуміло, рашисти знали, куди цілитися. На щастя, Сапронов та його близькі залишилися живі. Загинула лише одна із домашніх тварин. Було знищено шикарний будинок та круті автівки.

Привітання Юрія Сапронова    

На своїй сторінці в соцмережі дід-волонтер (так він сам себе називає) привітав всіх із Днем Харкова. Редакція «СічНьюз» лише дозволила собі перекласти це на українську мову:  

– Ну що, харків’яни, сьогодні НАШ День міста! Незважаючи на всі щоденні жахи війни, ми всі тут, і Харків стоїть.

Поранений, багаторазово жорстоко і жорстоко атакований ворогом, але незламний. Стоїть і стоятиме ! Ми говоримо, як залізобетон.

Я сильно не люблю пафосу, але сьогодні трошки можна. Так ось такої стійкості та такого духу, як у нас, немає ніде в Україні.

Щодня я бачу, як звичайні люди роблять неможливе. Як сусіди допомагають один одному. Як волонтери розвозять допомогу під обстрілами. Як комунальники та енергетики після прильотів роблять те, що, начебто, вже не підлягає ремонту. А ГОЛОВНЕ – як наші військові ціною свого життя та здоров’я захищають наше місто.

Чи міг я виїхати? Але як можна залишити це все? Як можна залишити наші вулиці, наші сквери та парки, нашу Сумську, нашу площу Свободи, наш Держпром? Як можна кинути людей, які щодня доводять, що Харків – це не просто місто, а справжня родина?

Сьогодні я хочу сказати всім вам спасибі. Дякую за те, що не здаєтеся. За те, що вірите у наше місто. За те, що робите все можливе та неможливе, щоб у Харкова було майбутнє.

Із Днем міста, харків’яни! Ми обов’язково переможемо, відбудуємо наш улюблений Харків та зробимо його ще кращим.

Тому що ми – ХАРКІВ’ЯНИ. Отже, зможемо все пережити.

Михайло ШАФІР, «СічНьюз»