У будинку князів Гедройц мешкали лікарі, які безкоштовно обслуговували незаможних

Серед пам’яток архітектури місцевого значення у середмісті Вінниці є доволі цікавий об’єкт. Він називається по-одному, а насправді власниками були інші. А ще ці інші люди у ньому майже не жили. А мешкали в будівлі, яка була на цьому місці до того, як було зведено цей особняк. Нині у ньому також житловий будинок, в якому вісім квартир. І голова ОСББ якого не без гордості свого часу розповідав журналістам, що тут уже неодноразово бачили кінематографістів, інформує офіційний туристичний сайт Вінниці.

А тепер усе по порядку. Йдеться про «Будинок князів Гедройц» на вулиці, яка нині називається на честь архітектора Григорія Артинова, а на початку ХХ ст. була Прорізною. Збудований він був у 1913-му, але представники відомого литовського князівського роду Гедройців не були його власниками – лише орендарями.

А належав цей будинок представникам польського роду Лазовських. Один з нащадків якого, Ґжеґож, після здобуття лікарської освіти‍, вирішив перебратись на Поділля і розпочати лікарську практику. Спочатку він лікував родини польських магнатів, зокрема добре відомих на Поділлі Потоцьких. Але як тільки зміг відкласти достатньо коштів – їде до Вінниці і купує в центрі міста дві суміжні земельні ділянки. Одну у магістрату в 1855-му, а за три роки іншу, у приватного власника.

Ґжеґож Лазовський, як і Микола Пирогов, безоплатно лікував незаможних мешканців, які звертались до нього по допомогу. Тим же шляхом пішов і один із його синів Юзеф. Який, попрацювавши лікарем у Київській губернії, вирішує повернутись до Вінниці, де спочатку стає повітовим лікарем, а потім відкриває приватну практику. Прості вінничани його любили так само, як і батька. Бо він також лікував незаможних людей безкоштовно. Національність чи соціальний статус хворого для нього не мали значення. А ще він був відомим на той час у місті громадським діячем і гласним міської думи (зараз це те саме, що і депутат міської ради). Станом на кінець ХІХ ст. володіння Лазовських у Вінниці становили сім гектарів. Нині це самісінький центр міста. Де сто років тому були величезний фруктовий сад, а ще занедбаний парк з алеями лип і троянд, хащами ялівця та диких вишень. Поміж ними були 4 будинки, в одному з яких і мешкала уся родина. Він був чималим, адже лише спалень у ньому було 9, а загалом – понад два десятки житлових і підсобних приміщень. Крім того, тут приймав пацієнтів і сам лікар Лазовський.

В 1899 році Юзеф помер від загального зараження крові, яке отримав під час обстеження хворих. І дружина Броніслава залишилась вдовою із вісьмома дітьми. Статків покійний чоловік не назбирав, були лише майно і земля. Тож коли на початку нового століття у Вінниці прокладали вулицю Прорізну, яка мала проходити через володіння Лазовських, землю поділили на менші ділянки і до більшовистського перевороту ділянки фактично усі були продані.А родинний маєток Лазовських поступово занепадав, тож на його місці у 1913-му звели новий, який пізніше стали називати будинком князів Гедройц. Але користувались ним недовго – слід Лазовських в часописі Вінниці губиться ще до 1920-х. Сама ж будівля також зазнала змін добудовами у різні роки і переплануванням. Але деталі головного фасаду у неороманському стилі й нині ваблять погляди перехожих.

Володимир ПРИСЯЖНЮК, “СічНьюз”