“Українці розслабилися”– волонтер про проблеми у своїй діяльності

Волонтерський рух став невід’ємною частиною сучасного українського суспільства. Значною мірою завдяки самовідданій праці волонтерів наших захисників забезпечують усім необхідним для виконання бойових завдань.

Журналісти “СічНьюз” поспілкувалися з вінницьким волонтером Денисом Барабашем, який розповів про особливості своєї діяльності та виклики, з якими стикаються волонтери сьогодні.

– Денисе, розкажіть, як ви вирішили стати волонтером?

– Моя волонтерська діяльність бере початок ще зі шкільних років, з 2015-го. Тоді я брав активну участь у роботі шкільної ради, долучився до організації збору гуманітарної допомоги для військових. Разом з мамою та її колегами ми доставляли зібрані речі до вінницького шпиталю. Там я познайомився з командиром одного зі снайперських взводів, який подарував мені шеврон. Це стало певною мотивацією.

З початком повномасштабної війни я вже самостійно організовував збори коштів на закупівлю необхідного спорядження для військових, ініціював збори в університеті та серед знайомих.

– Яким бригадам допомагаєте?

– Ми надавали допомогу різним військовим підрозділам. Зокрема, 56-й бригаді, 3-й окремій танковій та нашій вінницькій 120-й бригаді. Наразі триває збір коштів для 34-го батальйону 57-ї бригади.

Ми надаємо гуманітарну допомогу, закуповуємо необхідне спорядження та виконуємо інші завдання, спрямовані на підтримку наших захисників.

– Чи змінилася швидкість збирання донатів і закриття зборів?

– Динаміка збору коштів суттєво змінилася. Зараз стало набагато важче збирати кошти. Якщо не говорити про медійних людей, там все по-іншому. На початку війни збори закривалися набагато легше та швидше. Навіть звичайних репостів робили більше.

– З чим це пов’язано?

– Люди просто розслабилися. Я займаюсь волонтерством не сам. В мене є товариші, які мені допомагають. Один з них – в 3-й танковій бригаді. Там воїни самостійно придбали автомобіль для виконання завдань, проте виникла проблема з редуктором. Крім того, була потреба в акумуляторах та косметичному ремонті.

Збір коштів для вирішення цих питань виявився досить тривалим. Особливі труднощі виникли з пошуком коштів на пальне для доставки автомобіля на Куп’янський напрямок. Необхідно було зібрати значну суму – 5000 гривень. Лише завдяки допомозі мого дідуся, який має фермерське господарство, вдалося вирішити цю проблему. Ми здійснили поїздку в 300 кілометрів, аби доставити автомобіль за призначенням.

Співпраця з американськими партнерами

– Яким був найбільший донат?

– Ми ініціювали збір на 5 тисяч гривень для медиків 56-ї Маріупольської бригади. Збирали на ремонт автомобіля, зарядну підстанцію EcoFlow і тепловізор. Збір тимчасово зупинився. Але потім надіслали донат на суму близько 2,5 тисяч гривень.

– На що триває збір зараз?

– Триває збір для 34-го батальйону 57-ї бригади. Збираємо на хімічні грілки, протизастудні, сушки для взуття, газові балончики, шкарпетки, пляшки води по 0,5 літрів, чай в пакетиках, каву, сухий спирт, енергетичні батончики тощо.

– Які історії за час вашого волонтерства запам’яталися найбільше?

– Однією з приємних історій у моїй волонтерській діяльності стала історія з евакуаційним рюкзаком. Співпрацюючи з товаришем, який має зв’язки з волонтерами з Києва, я дізнався про можливість отримати сучасний американський евакуаційний рюкзак вартістю дві тисячі доларів.

Цей рюкзак був оснащений всім необхідним для надання першої медичної допомоги в польових умовах і міг суттєво покращити можливості наших захисників.

Однак американські партнери вимагали детальної документації (посвідчень, військових квитків тощо). Після узгодження всіх деталей, я передав рюкзак хлопцям.

Потім захисники надсилали мені фотографії, як вони використовують цей рюкзак під час навчань та в роботі. Було надзвичайно приємно бачити, як ця допомога дійсно рятує життя і наближає нашу Перемогу.

Що зараз потрібно на фронті

– Які існують стереотипи про волонтерів?

– Розповсюджена хибна думка, яку я неодноразово чув від початку повномасштабного вторгнення. Нібито у волонтерів є зарплатня, і вони йдуть у цю сферу, щоб отримувати гроші. Але це неправда.

– Чи можуть волонтери виїздити за кордон?

– Можуть, але ця процедура є досить складною та ретельно контролюється. Для отримання дозволу на виїзд волонтеру зазвичай необхідно отримати спеціальне посвідчення від відповідної організації. Цей документ підтверджує статус волонтера та мету поїздки.

Процес отримання дозволу включає детальний збір інформації про маршрут, мету поїздки та строки перебування за кордоном. Також вимагається узгодження із ТЦК і СП.

– Ви підтримуєте зв’язок з хлопцями, які служать. Що потрібно на фронті?

– Насправді, це важке питання. Все залежить від логістики бригади, в кожного різні потреби. В когось немає “теплаків” (тепловізорів), а в когось елементарно не вистачає шкарпеток. Зараз ми збираємо на все те саме, що було на початку повномасштабної війни. Тому що запаси закінчуються, склади фактично порожні.

Зараз Денис збирає кошти на потреби 34 батальйону 57-ї бригади. Вище ми вказали реквізити для допомоги нашим військовим.

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”

Читайте також

«Треба йти на столицю, щоб Вінниця була у безпеці» – загиблий Герой «Гром»

«Поки Бог дає нам життя та здоровʼя, зупинятися не будемо» – волонтерка