Під Вінницею працює «Батькова пасіка» – відзначаємо свято бджолярів

Щороку 19 серпня в Україні відзначають професійне свято бджолярів – День пасічника. З цієї нагоди розповімо про «Батькову пасіку» поблизу Вінниці. Її власники, окрім родинної справи, що має 100-літню історію, почали розвивати й напрям сільського туризму. Про це інформує офіційний туристичний сайт Вінниці.

Продовжує справу батька

«Батькова пасіка» розташована у Малих Крушлинцях, що у входять до Вінницької міської територіальної громади. Це затишна територія на околиці села, неподалік поля та лісу. Головна її родзинка – це, безперечно, будинок бджоляра, в якому є сотосховище, великий зимівник для вуликів і кімната з грубкою, ліжком та столом. Таких на Вінниччині залишилось зовсім небагато.

Його звели у 1974 році замість старого будинка бджоляра, коли ця територія з пасікою належала колгоспу. Тоді ж пасічником у ньому почав працювати Петро Герцун. Саме він зберіг вулики у 90-х роках, коли відбулось розпаювання земель колишніх колгоспів. А пізніше пасіка дісталась у спадок його доньці Тетяні Дудник. Саме Тетяна разом зі своїм чоловіком Дмитром й усією родиною продовжує справу батька. Звідси й назва – «Батькова пасіка».

Сто років сімейній справі

Дідусь розповідав історію, як у віці 6-7 років грав у хованки і заховався у вулик (бджіл тримав його батько). Коли виліз весь покусаний, то думав, що до вуликів ніколи в житті більше не підійде. Але доля так склалась, що він став пасічником у колгоспі. У нього тут навіть було мінігосподарство: кінь, гуси, кури. В Тетяни є спогад з дитинства, коли в 6-річному віці дідусь брав її з собою і потроху все показував.

У 20 років вона могла вже самостійно доглянути всю пасіку. Спочатку працювала з ним помічником пасічника, а 10 років тому, коли дідуся не стало, повністю перейняла його справу. Зараз це її володіння. Тому ми говоримо, що це не будинку більше ста років, не території, а саме сімейній справі, – розповіла племінниця Тетяни Юлія Ткачук, яка також залучена до родинної справи.

Крім цього, у Тетяни і Дмитра є пасіка вдома. Донедавна саме їй подружжя приділяло більшу частину часу. Але останні кілька років почали розвивати «Батькову пасіку»: відновлювати сім’ї бджіл і ремонтувати вулики. Зараз там є 50 бджолосімей, але їхню кількість планують збільшити до ста.

Розмалював Олександр Никитюк

Головну особливість пасіки – будинок бджоляра – родина зберегла у початковому стані. Ззовні лише поштукатурили і побілили стіни, які розмалював відомий вінницький художник Олександр Никитюк. А всередині все залишилось, як колись.

В нас працює команда, тому що тут потрібен великий об’єм праці. До того ж це не основна наша робота. Безперечно, Тетяна і Дмитро найбільше працюють біля бджіл. Але родина намагається також бути причетною. Моя мама теж приходить допомагати, – розповіла Юлія.

Що виробляють на «Батьковій пасіці»

Увесь мед на «Батьковій пасіці» – з різнотрав’я (те, що бджоли самі знайдуть у лісі, на полі чи в садках). Адже щоб зібрати конкретний вид меду, наприклад, гречаний, вулики потрібно спеціально вивозити у поля. Дмитро каже, що вони так не роблять, але в якісь роки могли зібрати мед з соняшника чи ріпака, якщо ними засівали поле поблизу.

Це цікаво, бо навіть у різних частинах села смак меду буде відрізнятися. Наприклад, тут більше ліс, і смак меду інший, ніж з пасіки вдома. Хоча ми живемо зовсім недалеко, – каже Дмитро.

Крім самого меду, на «Батьковій пасіці» є медові напої, горішки з медом, свічки з натурального бджолиного воску, настоянки воскової молі, прополіс, мазі на бджолиних продуктах і навіть трав’яні чаї. Незабаром планують придбати ще кремовалку, щоб у наступному році пропонувати крем із меду.

Бджолопродукцію здають у заготівельно-обмінні пункти, реалізують на ярмарках і виставках, а віднедавна приймають замовлення ще й онлайн.

Наскільки складне бджолярство

Це насправді колосальна праця. Все залежить від року, від періоду цвітіння. Але якщо біля бджоли не попрацювати, ти не будеш мати жодного результату: вони можуть навіть засмутитись і полетіти. Тому бджола працює кожен день, і ти маєш працювати біля бджоли кожен день. Дивитись, яку рамку підставити, яку забрати, де замінити бджолину матку і так далі. В зимовий період це все ремонти, виготовлення рамок, поклейка вощини… Це цілий рік робота, – каже Юлія.

Багато хто думає, що це просто викачування меду. Але навіть саме викачування є фізично важкою роботою.

Одна рамка з медом важить 4,5 кг, а якщо нести їх на викачку, це буває до 15-20 кілограмів. Цього року завдяки дотації від міської ради ми вже придбали електричну медогонку, то хоч не крутимо вручну. Це теж доволі важко. На сонці в спеку в костюмі постояти… А раніше, коли морози були сильніші, то ми з тестем ще носили вулики у зимівник. Там є постійна вентиляція, тихенько, бджоли менше споживають їжі і спокійно собі зимують, – каже Дмитро.

Щодо навчання, то цього року Тетяна і Дмитро Дудник завершили п’ятимісячний курс для бджолярів від Професійно-технічного училища №14 у Вороновиці.

Володимир ПРИСЯЖНЮК, “СічНьюз”