skip to Main Content

Війна століттями вбиває українців: доля Катерини Шаманської з Вінниччини

Існує вислів, що історія повторюється. Століттями війна наздоганяє український народ. Забираючи у дітей батька, а у жінки – чоловіка. Спеціально для «СічНьюз» жителька Вінницької області “розкопала” сімейні архіви. Галина Польова точно знає, що Світова війна убила її дідуся. Тим самим кинувши виклик її бабусі з двома дітьми на руках. Точно те саме відбувається й в сьогоднішніх реаліях.

Катерина Шаманська та Іван Борячук – герої минулого. Проживали  в селі Парпурівці у Вінницькій області. Так, як у той час село було невеликим, то стає зрозумілим, як вони зустріли один одного. Чи то у церкві, чи то на гуляннях.

Катерина Шаманська (крайня справа) з старшою дочкою з братами і сестрами Івана

Про Катерину Шаманську

Жінка народилася у 1900 році. Її родина була невисокого рівня статків. Щойно вона з’явилася на світ, мати одразу померла. Батько залишився один з дітьми. Катерина довго в дівках не ходила, так як у родині вона була найстаршою. Мусила чим скоріше вийти заміж – заради того, щоб якось виживати.

Про Івана і шлюб

Іван народився у 1896 році. Його родина була більшого статку, ніж Катеринина. У сім’ї було п’ятеро дітей.

– Майбутнє подружжя зустрілося змолоду. Фото, яке я опублікувала, датовано 1914 роком. Шлюб вони взяли у 1919 році. На той момент бабусі було 19 років, а дідусеві – 23. Батьки відокремили їх на власну ділянку, там вони й побудували собі дім.

Це десь 1935 рік. Крайня зліва дівчинка, яку Катерина та Іван взяли під час голоду до себе

Народили згодом двох дівчат, Надію та Ніну. Ніна це і є моя мама. Дідусь працював головою споживчої спілки, а бабуся – у колгоспі. Але недовго їм довелося разом жити. У 1941 році почалася Велика Вітчизняна війна, – каже онука Галина.

З полону не повернувся

У перші дні дідуся забрали на фронт. Там він потрапив у полон й так й не повернуся.

– Я підняла архіви, щоб дізнатися цю інформацію. Бабуся лишилася одна з двома дівчатами. Доля вдови зовсім несолодка, тому про легке життя Катерині довелося забути. В першу чергу в колгоспі віддавали усе чоловікам, котрі мали сім’ї, а до жінок які втратили чоловіків на війні, належного ставлення не було, – продовжує онука Галина.

«До кінця своїх днів лишилася вірною загиблому чоловіку»

Незважаючи на всі труднощі, Катерина змогла налагодити своє життя. Вона організувала свій побут та сама виховала двох доньок. Але до кінця своїх днів так й залишилася вірною своєму загиблому чоловіку. Заміж більше ні за кого не виходила. Померла жінка у 1978 році.

Доля доньок

Старша Надія вийшла заміж та виїхала до Латвії. А менша, Ніна, закінчила Вінницьке медичне училище. У 1948 році поїхала працювати фельдшером у село в Барському районі.

Старша донька Ніна посередині і її старша сестра з сином, разом з подругою

«Крізь покоління продовжується життя на тій самій ділянці»

– На сьогоднішній день я проживаю на тому місці, де була хата бабусі і дідуся. Там побудована нова хата. Але на тому ж місці. Я пам’ятаю той побут, те життя яке тут вирувало. Скрізь покоління продовжується життя на тій самій ділянці, – закінчила розповідь Галина.

Аліна ТАЛАН, «СічНьюз»

Читайте також:

Біля музею Коцюбинського красується рослина, яка росте раз у сторіччя

«СічНьюз» досліджують історичну спадщину Вінниччини: могила Данила Нечая

Поділитися
0 0 голосів
Рейтинг статті
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Back To Top