Вінничанин Денис Лабунський – кандидат у майстри спорту України з важкої атлетики, вихованець спортивного товариства «Колос». Він пішов на фронт із перших днів широкомасштабного вторгнення і віддав своє життя 24 листопада 2022 року. В цьому році посмертно був удостоєний звання Героя України.
29 липня біля входу у вінницький спорткомплекс «Колос» було урочисто відкрито меморіальну дошку Денису Лабунському. Обласні змагання з важкої атлетики серед молоді і юніорів також присвятили його пам’яті. Вони пройшли за сприяння осередку спорттовариства «Колос» і президента обласної федерації важкої атлетики Олександра Кошелєва, який підготував особливий призовий фонд. Зокрема, грамоти, медалі і статуетки із зображенням Дениса Лабунського.
Старший тренер збірної області з важкої атлетики Костянтин Соцков розповів, що відтепер обласні змагання серед молоді завжди будуть присвячені Денису Лабунському. Бо він змагався у свій час саме в цій віковій категорії.
— Денис Лабунський тренувався у мене із 2010 по 2012 роки. Був четвертим на чемпіонаті України серед юніорів. Завжди мріяв стати десантником. Тому після школи пішов до армії, відслужив. Далі працював за кордоном. Коли почалося широкомасштабне вторгнення росії, Денис повернувся і одразу пішов на фронт. Був командиром взводу. Загинув під Бахмутом, — розповів Костянтин Соцков.
На змаганнях і відкритті меморіальної дошки були присутні батьки і вдова Героя України.
— Денис із дитинства займався футболом та іншими видами спорту. Згодом обрав важку атлетику, де демонстрував високі результати. Став кандидатом у майстри спорту. Мав багато мрій. Серед них — бути військовим. Став мужнім і безстрашним воїном. Тому одразу після широкомасштабного вторгнення вирішив піти на захист країни. Мовляв, тільки щоб вороги не дійшли до Вінниці! Син віддав своє життя за наше майбутнє, — сказала мати Героя України Леся Шакула.
Дружина Героя Тетяна Лабунська каже, що від започаткованих меморіальних змагань їй стає трохи легше. Бо вона бачить, що Денис недарма віддав своє життя. І є люди, які вшановують його пам’ять.
— Денис був цілеспрямованою і мужньою людиною, ніколи не зупинявся. Дуже любив спорт, збирався пов’язати із ним своє життя. Також любив навчати когось і передавати життєвий досвід — приміром, молодшому брату. Так було і на війні. Чоловік був кулеметником, прикривав побратимів. Героїчно загинув від ворожої артилерії, коли рятував інших бійців, — розповіла Тетяна Лабунська.
