29-річний вінничанин Андрій Вербецький є членом вінницького осередку громадської організації «Центурія», який очолював до початку повномасштабної війни. Основні цілі організації – це боротьба із зовнішнім і внутрішніми ворогами та творення нового покоління свідомих українців. Зараз переважна більшість із наших «центурійців» — на фронті. Не є виключенням і Андрій Вербецький, який на початку широкомасштабного вторгнення пішов добровольцем на фронт.
-Я мав відношення до «азовського» руху. У день широкомасштабного вторгнення наше керівництво віддало наказ бути готовим відбивати збройну агресію з боку Придністров’я. Але вже 24 лютого стало зрозуміло, що звідти загроза є малоймовірною. Тому ми ухвалили рішення допомогти побратимам захищати столицю, звʼязались з командуванням і того ж дня приїхали в Київ. Одразу встали в стрій роти нашого побратима,- каже Андрій Вербецький.
Він разом із друзями прибув до новоствореного підрозділу ТРО «Азов-Київ». Захищав підступи до столиці. Брав участь у боях біля Горенки, Мощуна, Бучі.
-Біля Бучі ми прийняли бій із російською батальйонно-тактичною групою. В той момент наші сили були істотно меншими, ніж у ворога. Тому задачею було зупинити і стримати наступ. Вдалося це приблизно на тиждень. Це дало можливість евакуюватись значній кількості населення, а силам оборони столиці – більше часу на підготовку лінії захисту, – каже Андрій Вербецький.
Під час боїв під Києвом він не був оформленим, як військовий. Андрій каже, що разом із друзями воювали неофіційно трохи більше місяця. Не отримували зарплатню, бо не було часу на військову бюрократію. Коли ж вдалося відкинути ворога від столиці, Андрій разом із побратимами були офіційно зараховані до підрозділу ССО «Азов-Київ».
Згодом Андрій Вербецький опинився на Запорізькому напрямку. Брав участь в наступальних операціях та оборонних діях поблизу населенних пунктів Темирівка, Ольгівське, Малинівка, Новодарівка, Рівнополь і Полтавка.
Останні сім місяців він знаходиться під Бахмутом. Потрапляв під ракетні обстріли. Але, на щастя, залишився цілим і неушкодженим.
-Наразі під Бахмутом ми неухильно просуваємося. Задача нашої бригади – штурмові дії. Вони є успішними. Штурмовим підрозділам вдається «проламувати» ворожі позиції, що призводить до смерті росіян та їх відступу. Наші штурмовики вкрай вмотивовані і професійні. Кожен з них – це особистість. Я пишаюсь тим, що належу до такого потужного підрозділу. Пишаюсь нашими командирами батальйонів і командуванням бригади, нашою піхотою та рештою підрозділів. Взагалі наша мета – звільнення всіх українських територій, – наголошує Андрій Вербецький.
Андрій до широкомасштабної війни не служив в армії. Займався громадською діяльністю із націоналістичним спрямуванням, готував себе до можливих бойових дій із росією. Перебував у русі вінницьких ультрас, вболівав за «Ниву». Навіть певний час працював у структурі футбольного клубу,
Нині Андрій Вербецький служить у ІІІ окремій штурмовій бригаді Сухопутних військ України, має звання молодшого лейтенанта. Є начальником відділення напрямків командного пункту штабу бригади.
-Зокрема, опікуюся взаємодією суміжних підрозділів, союзних сил та різних підрозділів у бригаді. Така робота є дуже важливою і необхідною, – повідомив Андрій Вербецький.
