Батл українського і російського поетів-класиків – експеримент «СічНьюз»

Чи могли б Тарас Шевченко та Олександр Пушкін зачитати один одному реп? Це питання, яке звучить як виклик історії та літературі.

Але сайт “СічНьюз” вирішив провести сміливий експеримент і уявити, як би виглядав своєрідний реп-батл між двома гігантами української та російської літератур, якби вони жили б в наш час. За допомогою штучного інтелекту ми спробували відтворити думки геніальних поетів у сучасному форматі.

Пушкін

Эй, Тарасе, ты в прошлый век смотри,
Ты знаешь, кто король, кто царь здесь, посмотри!
Мои строки по стенам москвы, петербурга,
Мой стих как гром, проносится бурно.
Я знатных кровей, в литературе я — свет,
Твои верши мятежные — мрак и ответ.
Перо мое — оружие, в веках я живу,
А твои казематы лишь тишину обретут.

Шевченко

Слухай, Сашко, до чого тут титули,
Твоє царське життя – це полон для рабів.
Твої знатні вірші – то для панів, для імперії,
А я тут за тих, хто в кайданах і вірі.
Ти кажеш, що геній, я бачу, як ти згорів,
Бо кожна твоя рима – для тих, хто забув свій мотив.
Я свій Кобзар не сховав від народу,
Бо мій голос тут, як дихання вільного степу.

Раунд два

Пушкін

Ты видишь, как слава моя здесь сияет,
С меня берут пример, я – фундамент, я – знамя.
Мои стихи – жемчуг, горят без конца,
А твои строки с привкусом бунта.
Весь мир меня знает, поклонников легиона,
Ти лишь говоришь, но не знаешь поклона.
Ты стал бы великий, но угрюмый, суровый,
А я как бык на бойне, да только готовый.

Шевченко

Саша, мої стрічки — це голос простих,
Твої багатії не знають їх крик.
Твоя імперія впала, але мій дух стоїть,
Мій Кобзар, як вогонь, у серцях горить.
Я писав за людину, що з землі встає,
Мої вірші – її слово, її серце б’є.
Ти був би великий, та твоє коріння – це власть,
А я – коріння з народу, а не з панської масти.

Раунд три

Пушкін

Ты знаешь, как пишут для вечности строки?
Я шел по дворам, несмотря на пороки.
Ты, Тарас, только горишь, а я — фонарь,
Что светит на всех, хоть вокруг все вуаль.
Где твой почерк, где твой взлет?
Вся мощь моей славы тебя превзойдёт.
Моё имя останется в веках, как звезда,
Твоя ж слава угаснет, как утренний свет.

Шевченко

Ми з тобою різні, тут справа ясна,
Твоє віршування – для розваг і для сна.
Я не про славу, я — про голос землі,
Я за тих, кого в рабстві зламали, як сірник.
Моя сила – у правді, що прорізала в ніч,
І мій Кобзар залишився тут, як свіч.
Бо не важно, хто посилає і де сяє зірка,
Головне – чиї слова тут палають щиро.

Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”

Читайте також

«Я розуміла, що з дня на день мене здадуть» – історія військової, яка пережила окупацію

Заповітом загиблого воїна назвав книгу «Подих Янгола» автор з Вінниччини