Друга річниця пам’яті видатного тренера Едуарда Михайлова

На початку жахливого нападу російських окупантів на нашу країну дочка видатного вінницького тренера з боксу і кікбоксингу Едуарда Яковича Михайлова (01.03.1942 – 31.01.2022), Ірина Ассорі (дівоче – Михайлова) після поховання батька вирішила залишити країну. Прагнула врятувати життя своїх самих близьких і рідних – двох синів, Ігоря і Тимура та мами Лори Юрамівни Емануілової. Я знаю, що вся родина Михайлових за національністю ассірійці – це войовничий, темпераментний і трудолюбивий народ.

В нашій великій спортивній родині Вінниччини працював ще один ассірієць. Джаду Авік Хійович (17.09.1931 – 01.12.2020), якого всі поважали і називали Гіві Харитонович. Він працював інструктором по спорту обласного об’єднання «Поділляспирт» та на підприємствах спиртового заводу і харчокомбінату. Зараз вони майже поруч почивають на центральному кладовищі «Підлісне» у 34-му і 6-му кварталах.

А родина Едуарда Яковича поїхала у вимушену подорож спочатку до Молдови, потім в Іспанію, де мешкає родина їх кумів, і далі до Німеччини.

Проходячи зі своїми речами через велику залу у Іспанському місті Аліканте, всі побачили в центрі вокзалу на бетонній підлозі встелене велике килимове покриття, на якому стояло сучасне піаніно з одним стільцем. Напевно. тут Лору Юрамовну – викладачку Вінницької музичної школи у класі фортепіано, довго вмовляти не довелось, бо вона вже, мабуть, заскучала за таким інструментом. І ось вона сіла на стілець біля піаніно і заграла мелодію пісні «Випадковість», яку її чоловік Едуард Якович дуже часто наспівував. І яка залунала в той день на весь вокзал міста Аліканте та була присвячена коханому чоловіку.

В Німеччині діти пішли до школи, а жінки теж почали вивчати німецьку мову і жили на грошову допомогу, які надавала їм Німеччина. Мати Лора Юрамовна вже більше як півроку не могла отримувати свою пенсію, бо її перевели з банку на пошту. Я порадив їм тимчасово приїхати до Вінниці і офіційно оформити переведення пенсійної справи назад у ПриватБанк та укласти нотаріальне доручення для отримання пенсії одному з племінників.

Дочка Ірина все зважила і вирішила з мамою приїхати до Вінниці. Звичайно, це була важка дорога, особливо для 74-річної мами Лори. Однак приємним було те, що по дорозі до них приєднався Едуард Едуардович Михайлов-молодший, який отримав коротке звільнення з військової служби на час побачення зі своїми рідними – матір’ю і сестрою.

Коли жіночки приїхали до Вінниці, я взяв свою стареньку «десятку». І на машині ми швидко вирішили майже всі основні питання. Так у прозорому офісі «Замостянське» познайомились з дуже гарною і чуйною людиною, керівником пенсійного відділення Володимиром Анатолійовичем Кубіком, який теж займався велоспортом і має багато друзів серед велогонів. Він оперативно підключився і пообіцяв що пенсійну справу Емануілової Л.Ю. швидко переведуть у «ПриватБанк», де вона і раніше її отримувала. Так саме оперативно оформили доручення у приватного нотаріуса Лариси Сергіївни Безпалько на отримання, у разі необхідності, її пенсії на рідного племінника. Зустрілися і поспілкувались зі співробітниками банку «Аваль», де раніше працювала старшим менеджером дочка Ірина Едуардівна. Також радо зустрілись і поспілкувались з рідним братом мами Лори – Ігорем Юрамовичем Емануіловим та його дружиною і з шкільним другом Едуарда Яковича – Володимиром Ісааковичем Зенюком, який працював директором нафтобази. В центрі міста заїхали в кафе, де скуштували по великій порції смачної піци.

Однак далі, коли приїхали до поштового відділення, що на пр. Космонавтів, щоб отримати хоча б частину пенсії Лори Юрамовни, то поштарка нам відповіла що термін отримання її пенсії лише 23 числа, тобто лише через тиждень. І то потрібно зареєструватись і стати в чергу. По документах вся сума пенсії за півроку є, але потрібно чекати, коли мешканці району внесуть свої гроші за комунальні послуги. Звісно, чекати коли надійде черга і поступлять гроші, це було не реально. Адже на наступний день вже були куплені білети на зворотну дорогу до Німеччини. І з таким пригніченим станом все ж вирішили дорогою до дому на пр. Космонавтів заїхати на кладовище «Підлісне» і провідати могили Едуарда Яковича і його батьків у 6-му кварталі.

Лише через два місяці після їх приїзду в Німеччину Ірина зателефонувала і повідомила, що всю мамину пенсію вже отримали.

Ось такою була коротка подорож біженців з України до Німеччини – рідних нашого покійного колеги Михайлова Едуарда Яковича – першого у Вінниці майстра спорту з боксу. У якого улюбленою піснею була «Випадковість» – музика композитора, генерал-майора МВС, грози бандитського світу м. москви Олексія Гургеновича Екопяна, на слова поета Євгена Ароновича Долматовського. Як розповідає дочка Ірина, приспів цієї пісні папа Едік завжди наспівував своїй коханій дружині Лорі Юрамівні:

Представить страшно мне теперь, что я не ту окрыл бы дверь, другой бы улицей прошёл, тебя б не встретил, не нашёл.

Автор: Георгій САМКОВ