«Найскладніше – це пояснювати людям, які втомилися від війни» — волонтер
66-річний Олександр Гіроль з Крижополя (Вінницька область) волонтерить практично із першого дня широкомасштабного вторгнення. Спочатку активно займався безкоштовним розміщенням вимушених переселенців. Нині переймається волонтерством в складі двох громадських організацій щодня, без жодної втоми.
Олександр Гіроль навіть рвався на фронт на самому початку вторгнення росії, але пенсіонера не взяли.
Перші дві автівки – за власний кошт
Зараз дуже складно пояснювати людям, що треба продовжувати волонтерську роботу. Більшість українців втомлюється і звикає до війни. Це стосується волонтерів і звичайних людей. Спочатку порив допомагати армії був більшим, зараз потроху згасає, — каже Олександр Гіроль.
Він розповів, що кожні десять днів з Крижополя йде «Мерседес-спринтер» із гумдопомогою на фронт. В першу чергу харчі і обладнання спрямовують у ті частини, де служать крижопільці.
Волонтери везуть все, ще просять наші воїни: тепловізори, «мавіки», снайперське обладнання, глушники тощо.
Ми знаємо, де все взяти за найменші кошти і як доставити бійцям у найкоротші терміни. Возить все це наш земляк Юрій Гандзій. Разом із ним ми понад сотню разів возили волонтерську допомогу на фронт під час війни. Я сам також часто ганяю нашим військовим машини з Європи і не тільки. Перші дві автівки придбав за власні кошти. Коли вони закінчилися, довелося просити людей. Переважно це авто-всюдиходи, — продовжує Олександр Гіроль.
14 спецмашин для «водоканалів»
Він повідомив про плідну співпрацю із Асоціацією міст Польщі, де допомагає друг Олександра. Завдяки цьому влітку було доставлено в Україну 14 спецмашин для «водоканалів» постраждалих міст: Кривого Рогу, Покровську, Херсону тощо. У кожній із них було необхідне обладнання.
Також ремонтуємо автотехніку, про що просять бійці. Є такий варіант. Армійці висилають нам «Новою поштою» мотори, редуктори, вали. Після ремонту відправляємо все назад, — інформуємо Олександр Гіроль.
Михайло ШАФІР, «СічНьюз»
