Самотужки опанував шрифт Брайля: історія вінничанина, який втратив зір у 13 років
Сьогодні, четвертого січня, Україна відзначає Всесвітній день абетки Брайля. Із такої нагоди “СічНьюз” завітали до Василя Сотника. 38-річний нащадок козацького роду розповів нам трагічну, але водночас захоплюючу історію про втрату зору та про те, як він звикнув до читання та писання абеткою “Брайля”.
Мені було всього 13 років, коли я повністю втратив зір. Це сталося посеред білого дня. Я знепритомнів посеред центральної вулиці Львова, коли йшов додому зі школи. Для мене викликали карету “Швидкої допомоги”, – розповідає Василь.
Він прокинувся в лікарняній палаті через деякий час, нічого не бачачи. Лікарі згодом розповіли про те, скільки народу зібралося навколо.
І ніхто не знав, що зі мною робити. Я ледве не зустрівся з клінічною смертю. Але слава Богу, мене привели до тями. Для лікарів це було свого роду дивом, – розповідає вінничанин.
Ми запитали пана Василя, як він адаптувався до шрифту “Брайля”.
Все дуже просто, – відповів Василь жартівливо. – Мої батьки довго не могли оговтатися після того моменту. Тому для запису мене в школу для сліпих їм знадобилося трохи часу. Весь цей час я просидів удома, на самоті, доки вони оббігали усе місто, в надії знайти ту школу. І так проминув місяць – без навчання, спілкування тощо.
Тоді Василь Сотник забув половину російського та українського алфавітів. Та не міг зв’язати три слова до купи.
Мене пристосовували до читання в суворих умовах. Ніхто особливо не хотів займатися сліпими дітьми у ті часи. В 15 років я розпочав випрошувати у матері книжки шрифтом “Брайля”, які на той час були дефіцитом для всієї України. Так напросився, що мені купили. Першою книжкою, яку я прочитав, була «140 децибелів тиші». Моїй радощі не було меж, – додав він.
Історія шрифту “Брайля”
Шрифт “Брайля” має доволі цікаву історію свого виникнення. Цей винахід француза Луїса Брайля дає свій початок ще у ХІХ столітті. На той час він служив в Наполеоновій армії, де замасковував таємні військові повідомлення на прохання Великого завойовника.
У 1820 році звернувся у Французьку національну школу для сліпих з пропозицією показати цю азбуку. Цю мрію він здійснив через рік. Тоді розпочали з’являтися перші школи для сліпих, де навчали дітей та дорослих.
Старшим людям складніше вивчити цей шрифт, ніж дітям. Між користувачами існують різні точки зору що до використання азбуки Брайля.
В спеціальних школах-інтернатах новачків вчать читати та писати цим шрифтом. Дітям з залишковим зором навіть зав’язують очі. щоб не підглядали. Пояснюють, що є діагнози, при яких зір різко погіршується. І людина не вміє читати, втративши його повністю, якщо не читає пальцями.
Вікторія КАМІНСЬКА, “СічНьюз”
