“Спартаківські” гандболістки втримують рекорд за кількістю перемог в Єврокубку

Продовжуємо знайомити вас зі славетною історію “спартаківского” спорту. Зараз мова піде про жіночу гандбольну команду “Спартак”.

З чого починалося

У 1959 році випускник Кам’янець-Подільського педінституту Ігор Турчин з розподілу опинився в Києві, де йому запропонували роботу в одній із спортивних шкіл тренером з гандболу. Одного разу в пошуках гравців він прийшов у школу, де навчалися Зінаїда Столітенко і Галина Маноха. Заразившись новою грою, незабаром вони привели до Турчина і своїх подруг.

– Перший чемпіонат міста. Нас повезли на Корчувате, там був земляний майданчик, зони посипані зубним порошком – все як годиться. Гра йшла на рівних. Ми ні бум-бум, і наші суперники теж. Коли їх тренер взяв хвилинну перерву (а він у той час правилами не передбачався, просто тренер гандбол сплутав з баскетболом), Ігор Євдокимович кричить нам: кидайте по воротах. Кинули м’яч у порожні ворота, і суддя його зарахував. Ми виграли з рахунком 1:0. З цієї перемоги почалася наша епопея в гандболі.

Офіційним роком заснування київського «Спартака» вважається 1962 рік. Команда переможно завершила республіканські юнацькі змагання в Івано-Франківську і завоювала право брати участь у всесоюзних змаганнях. У 1963 році «Спартак» виграв першість Києва серед жіночих команд.

У 1964 році «Спартак» дебютував в чемпіонаті СРСР серед команд класу «А», зайнявши 2-е місце, а в наступному році, ставши першим, завоював право грати у вищій лізі. У серпні 1965 року відбулося весілля наставника «Спартака» і найсильнішого гравця команди Зінаїди Столітенко. З того часу київський «Спартак» і жіночий гандбол в Радянському Союзі, нерозривно асоціюється з іменами Ігоря та Зінаїди Турчин.

Золота епоха

Потрапивши у вищу лігу, «Спартак» відразу ж опиняється в групі лідерів радянського гандболу. У першому ж сезоні 1966 року киянки зайняли 4-е місце, на наступний рік виграли срібні медалі, а в 1968-м завоювали бронзу. У 1969 році підопічні Ігоря Турчина набрали однакову кількість очок з московським «Променем» і в додатковому матчі за титул чемпіонів країни обіграли суперниць з рахунком 28:20. Так було вигране перше союзне золото і покладено початок феноменальної серії виграшів «Спартака». Протягом 20 років – аж до 1989 року – клуб не поступився званням найсильнішої команди країни.

І якщо за кількістю національних титулів «Спартак» уже не є світовим рекордсменом, то 13 перемог клубу в найпрестижнішому євротурнірі – Кубку європейських чемпіонів – залишається ніким неперевершеним результатом.

«Спартак» був базовим клубом збірної СРСР, яку також очолював Ігор Євдокимович Турчин. У складі національної команди, перемігшої на Олімпійських іграх 1976 і 1980 років, 9-10 гравців із 14 були спартаківками Києва. Серед них дворазові олімпійські чемпіонки Лариса Карлова, Тетяна Кочергіна (Макарець), Любов Одинокова (Бережна), Людмила Порадник (Боброва), Наталія Тимошкіна (Шерстюк), Зінаїда Турчина; переможці Ігор в Монреалі-1976 Тетяна Глущенко, Галина Захарова (Маноха), Людмила Коломієць (Панчук), Марія Літошенко і тріумфатори Олімпіади в Москві-1980 Ольга Зубарьова, Наталія Лук’яненко, Ірина Пальчикова …

Захід

У 1980-і роки спартаківок у збірній СРСР стає менше – в країні з’являються такі самобутні колективи, як «Сільгосптехніка», «Азот», «Ростсільмаш», «Автомобіліст» (Баку), «Егле». Проте на Олімпіаді в Сеулі-1988 Турчин зробив ставку на гравців своєї команди, і це завершилося провальним на ті часи результатом – 3-м місцем, після чого Ігор Євдокимович був змушений піти зі збірної.

Незадовго до старту сеульских Ігор «Кубань» у Краснодарі завдала «Спартаку» самої нищівної поразки в його історії – 28:16, а за підсумками чемпіонату СССР-1988/89 разом з «Ростсільмашем» розіграла золоті медалі першості, залишивши киянок на третій позиції.

Незрівнянна Зінаїда Турчина в кінці 1980-х встигла трохи пограти в одній команді з дочкою Наталею і залишилася в клубі після трагічної смерті Ігоря Турчина в 1993 році, ставши президентом «Спартака». У пострадянський період на лідируючі позиції в українському гандболі вийшов «Мотор» із Запоріжжя, а найсильніші гравці країни стали виступати за кордоном. «Спартак», який перебував у важкому фінансовому положенні, лише три рази зміг відібрати у «Мотора» звання чемпіонів країни. І якщо основу збірної України, яка виграла в 2000 році срібні медалі чемпіонату Європи все ж становили спартаківки, то на олімпійському турнірі 2004 року, що завершився сенсаційним бронзовим успіхом українських гандболісток, прославлений клуб представляла тільки Наталія Ляпіна.

Що нині

Зараз команда продовжує виступати під назвою “Спартак-ШВСМ”. Столичний гандбольний клуб не тільки зберіг склад перед новим чемпіонатом України, але й посилився. Київська команда додала у грі та результатах ще наприкінці минулого сезону, а в новому розіграші Суперліги налаштована продовжити прогресувати. Про це у коментарі сайту ФГУ розповів головний тренер команди Валерій Войналович. Як і в минулому сезоні, до тренерського штабу “Спартака” також входять асистенти головного тренера Любов Федоренко та Наталія Пархоменко.

Гратиме “Спартак-ШВСМ” і у Кубку України 2023/2024 серед жіночих команд. Заявки на участь подали 13 команд. «Галичанка» (Львів), як чинний володар титулу, отримала пряму путівку до Фіналу чотирьох. Решта почнуть виступи з І етапу.

12 команд, поділені на 6 пар, проведуть двоматчові протистояння за вихід до наступного етапу. Три пари з шести всі свої матчі зіграють у Києві на майданчику Палацу спорту. Ще три пари гратимуть в Рівному у залі ДЮСШ-4. Усі ігри пройдуть в період між 16 та 18 лютого. У 1-го раунді жіночого Кубка України “Спартак-ШВСМ” (Київ)прийматиме “Суми-У” (Суми).

Пресслужба Вінницької міської організації “Спартак”,
за інформацією з відкритих джерел