Співачка Ліза Бібікова: «Тік-ток» – єдина рушійна сила для молоді»

Музика – це простір для натхнення. Саме творчість допомагає нам не зависнути в рутині. Ми чуємо хіти, лайкаємо, зберігаємо і відправляємо їх друзям. А чи замислювались ви коли-небудь, який складний шлях за цим стоїть?

Ексклюзивно для наших читачів кореспондентка сайту «СічНьюз» взяла інтерв’ю у молодої артистки із Вишгорода Лізи Бібікової, авторки нашумілого хіта «Поряд». 17-річна дівчина не лише розказала нам власну історію. Але й дала поради, які стануть у нагоді усім творчим людям!

Що надихає при створенні пісень

– Лізо, розкажіть, як розпочинали свій творчій шлях?

– Коли мені було п’ять років, я мала звичку ходити по квартирі та співати.Згодом це усім набридло. Я постійно повторювала мамі, що хочу грати на фортепіано. Але у п’ять років у музичну школу ще не брали. Тому мама домовилася із жінкою, яка навчала мене вдома.

Згодом, вміючи вже трохи грати, я вступила у музичну школу. Навчалася там вісім років. Були моменти, коли мені хотілося усе покинути. Якщо чесно, я довго не розуміла, чому вчу сольфеджіо. Мені здається, його втямила лише тоді, коли закінчила музичну школу.

– Коли Ви зрозуміли, що музика є вашим покликанням?

– Писати пісні почала у 15 років. Раніше повною мірою не розуміла, навіщо воно мені потрібно. Але все сталося, як мало статися! Музична школа залишила у мені великий відбиток. Я щаслива, що так прагнула у неї потрапити, що навчалася й що змогла її закінчити. Ціную усіх викладачів. У восьмому класі музичної школи я почала врубатися, що сольфеджіо – це прикольно. Хоча зізнаюсь, що за будь-якої нагоди прогулювала там уроки.

Втім, як не крути, але коли потрібно писати нові гармонії, я знову повертаюся до цієї музичної грамоти. Від «балди» дуже важко щось написати, треба знати хоча б мінімальні правила.

– Що надихає при створенні пісень?

– Мене надихає все. Мої друзі, життєві ситуації та дійсно все. Я маю дуже цікаве і насичене творче життя.

– Скільки витрачаєте часу на написання тексту?

– Зазвичай хороший текст народжується не більше, чим за 15 хвилин. Але, звісно, бувають різні ситуації. Іноді я просто пишу якусь тезу із часом приходжу до її розкриття. Буває, що тексти народжуються просто з цікавих рим. Все між собою взаємно пов’язано.

Коли відео “залітають”

– Чи допомагає, на вашу думку, молодим артистам тік-ток?

– Якщо ти починаючий артист, тік-ток – це єдине, що може тобі допомогти. У тебе немає альтернативних варіантів. Ми покладаємо на тік-ток багато надій, бо це єдина рушійна сила в цій індустрії для новачків. Ніхто із них не має коштів, а таргет-реклама своїх пісень насправді мало кому допомагала (мій досвід це підтвердив).

Ти пишеш пісню, заливаєш її в тік-ток. Але навіть, якщо це крутий трек, але це не формат тік-току, то, на жаль, відео не «залітають». Якщо ти хочеш знайти крутих артистів, ти їх не зустрінеш в тік-тоці, бо мережа їх просто не просуває.

– І як власне на ваше життя й творчість він вплинув?

– На моє життя точно позитивно вплинув тік-ток. Але, якщо чесно, від його дій завжди залежить настрій артиста. Коли він не просуває, люди починають сумніватися у своїх здібностях. Коли ти набираєш аудиторію, тобі стає значно простіше.

Працює над новим альбомом

Спеціально для «СічНьюз» артистка поділилася, що працює над новим альбомом, в якому пісні будуть мати незвичний для тік-току формат.

– Зараз просто він на папері є. Поки що не записаний. Але пісні, які там будуть, точно не мають в собі того, що полюбляє тік-ток, – каже юна співачка.

– Ви випустили неймовірний кліп до нової пісні «Скажи мені». Розкажіть про процес його створення і чи важко молодому артисту знімати кліпи?

– Кліп ми зняли буквально за три-чотири години. Бюджет був виключно на білий та чорний папір, які слугують фонами в кадрах. Все інше просто неймовірна праця режисерки Саші Туз.

Я раджу молодим артистам знайомитись, пропонувати, не боятись писати багатьом режисерам. Навіть тим, які здаються суперпопулярними. Дивіться багато кліпів – і хороших і поганих. Не бійтесь створювати щось нове. Знаходьте творчих людей і не бійтесь їм довіряти.

– Чи впізнають вас на вулицях? Якщо так, які емоції тоді відчуваєте?

– Останнім часом мене впізнають набагато частіше. Декілька разів на тиждень точно. Мені дуже приємно, коли люди просто підходять і кажуть «дякуємо за творчість».

Я можу йти у поганому настрої. Але як бачу, що до мене підходять і впізнають, одразу стаю  щаслива. Незважаючи на це, я не відчуваю себе популярною. Насправді мене це подобається, я так асоціюю себе з андеграундом. Хоча знаю, що у мене багато слухачів.

Аліна ТАЛАН, «СічНьюз»