Від Києву до Кореї – один крок: модель розповіла про роботу за кордоном

У всіх бувають моменти, коли ми розуміємо, що збиваємось з власного шляху. Якщо ж, відчувши, що робота тобі не приносить задоволення, ризикнути? Наша сьогоднішня історія про те, як такий виправданий ризик допоміг знайти вірний шлях у житті. Спеціально для «СічНьюз» модель-початківець Каріна Химич розповіла, що може відбутись, коли слухаєш своє серце.

– В який момент ти відчула, що потрібно спробувати себе у моделінгу? Які люди чи події тебе до цього привели?

– Насправді мені ще з дитинства всюди говорили, що я маю модельну вроду. Але тоді я була морально до цього не готова. Мала інші плани на життя. І ось мені 20, я працюю на нудній роботі.

Прийшло розуміння, що розвитку тут немає ніякого. І я вирішую шукати справу, яка буде мені до душі. В той момент життя траплялися на шляху люди, які «підбивали» до моделінгу. Життя нібито самостійно обрало мені шлях.

Був навіть такий випадок. Одного разу я йшла вулицею. Мене зупинила фотографиня, помітивши в мені щось особливе. Леся зробила безкоштовні снепи (набір знімків з різних ракурсів, які допоможуть замовнику або модельному агентству сформувати повне уявлення про особливості фігури та обличчя моделі) та деякі пробні зйомки. Також запропонувала мені знятися для відомого українського бренду “Jamemme”. Зйомка була безкоштовною, але це був перший мій модельний досвід. Тоді я вирішила подати свою заявку в модельне агентство, й мене прийняли.

– Як зʼявився перший контракт? З якими труднощами довелося зіткнутися?

– Це все працює таким чином. Приходиш у модельне агентство, тебе починають навчати та фотографувати. Потім воно самостійно надсилає твоє портфоліо в різні модельні агенції по світу. Куди тебе приймуть, туди й полетиш. Так я й полетіла на перший свій контракт в Корею. Труднощів не відчула ніяких. Було відчуття, що все відбувається так, як має бути.

– Чого прагнуть від моделі корейські роботодавці?

– Прагнуть, щоб були максимально натуральні пози. Ти маєш стояти так, ніби нічого й не робиш. Ось таке вони полюбляють. Це можуть бути пози як на місці, так і в русі.

– Яка найулюбленіша твоя зйомка?

– На морі. Це була зйомка корейського одягу для серфінгу. Ми провели цілий день на пляжі.

Там була чудова атмосфера, чудові люди. До того ж я працювала не одна. А в компанії працювати куди веселіше!

– Як минає день моделі? Скільки часу витрачається на зйомки?

– Якщо в тебе немає роботи, є кастинги. Вам пишуть, на яку годину потрібно прийти. І ваш менеджер розвозить вас по кастингах.

Якщо в тебе є робота (може бути повний робочий день або декілька годин), тобі також призначають час. І знову ж таки або менеджер везе тебе на роботу, або тобі викликають таксі. На місці тобі роблять мейкап та зачіску й ти працюєш.

В Кореї круто те, що ти на зйомках завжди або з перекладачем, або зі своїм менеджером. Це допомагає краще комунікувати з клієнтами. Я знаю, що в деяких країнах Азії такого немає. На мою думку, Корея найпростіша й найкраще підходить для першого контракту. Тому що вас розвозять по кастингах та забирають додому; з вами постійно хтось поруч. Взагалі корейці – дуже привітні та милі люди.

– Ти довгий час жила в умовах війни, відключень світла та вибухів. Як ти відчувала себе в Кореї? Порівняй ці свої стани.

– Спочатку було дуже важко звикнути, що в Кореї немає комендантської години. Там спокійна ситуація. Але мене лякав звук літаків, тому що у нас це поганий знак. А для них цілком нормальний.

Перші два місяці було незвично, в якомусь плані добре. Але далі мною керувала тривога: думала, що потрібно назад, в Україну. Коли ти за кордоном, а твої рідні вдома, це нестерпно боляче. Особливо, коли там відбуваються обстріли, ти відчуваєш страх. Відчувати його поряд із близькими набагато легше, чим знати, що у мене все добре, а вони – в небезпеці.

Аліна ТАЛАН, «СічНьюз»

Читайте також: «90-60-90» чи «плюс сайз»: вінницька модель поділилася секретами професії