Вінничани Володимир і Надія Сироватки по черзі захищають Україну
– Синам-підліткам зараз більше потрібен батько, тому я повернувся. А після мого звільнення дружина пішла в ЗСУ, – розповідає вінничанин Володимир Сироватко. «СічНьюз» планували інтерв’ю з учасником подій на Майдані до 11-ї річниці Дня Свободи та Гідності. Але, як виявилося, співрозмовник – дуже неординарний. Учасник Революції Гідності, ветеран АТО, колишній військовослужбовець (учасник бойових дій), батько трьох дітей, пластун, ротарієць, колекціонер.
Не зрадив ідеалам Євромайдану
11 років тому Володимир проживав із дружиною у Києві. Працював у Міністерстві культури. Оскільки робота знаходилася недалеко від епіцентру подій, то до учасників Майдану приєднався із другого дня, 22 листопада:
– Ввечері, після роботи, зайшов на Майдан. Ялинковий каркас незібраний, люди збираються, Кличко, Луценко з рупором. Звісно, вже було очевидно, що більшість українців обрали єдиний напрям руху – це вступ у європейську спільноту. Так як я, підтримуючи ці ідеали, підтримував й Майдан, приходив туди після роботи. Дружина Надія готувала канапки, носила мітингувальникам. Будували барикади, набирали в мішки сніг. Я був у будинку профспілок, в КМДА, коли там поставили охорону, – згадує вінничанин. – Був по обидва боки барикад. Міг зайти в Урядовий квартал. Йшов з папкою, щоб думали, що хтось із їхніх. А ось, коли проходили інші люди, «беркутівці» їх затримували, відвозили кудись…
Був з першої години в епіцентрі подій так званого «Вогнехреща» або «Кривавого водохреща» – січневого загострення протистояння, що відбувалося з 19 по 22 січня. Оберігав себе від можливих травм, як міг, розповідає Володимир Сироватко. Він ідеалам не зрадив, не відступив:
– В Маріїнському парку світлошумова граната вибухнула біля мене, але лише куртку розірвало. І протигаз дістали мені, і шолом металевий, ще радянських часів, купив у Вінниці на ринку. А ще брав журнали товсті, обмотував їх скотчем під курткою, щоб не поламали хоч кістки та всі внутрішні органи…
Після операції – одразу на Схід
Після початку війни на Донбасі Володимир вирішив захищати Україну. І добровольцем записався у ЗСУ. Через проблеми із здоров’ям навесні 2014 року його не взяли. Але восени, після, операції почав збиратися до війська.
– Спочатку дали відстрочку на три місяці. Але мені набридло по військкоматах ходити – і через місяць я добровольцем пішов до війська, – розповідає дипломований юрист, який раніше, якщо не зважати на строкову службу, не мав відношення до військових.
Один рік і 10 днів захищав країну, перебуваючи у війську, із них 11 місяців – безпосередньо в зоні бойових дій. 11 січня 2015 року Володимир отримав контузію під Красногорівкою. Недалеко велись бої за Донецький аеропорт, а вони були за 20 км від Донецька.
Пішов би на війну втретє
Звичайно, після початку повномасштабної війни рішення про вступ у лави ЗСУ не затрималося. Володимир працював на той час у рідній Вінниці, в Мінветеранів. Розповідає сам Сироватко:
– Нас троє чоловіків було у відділі – всі і призвалися у лютому 2022 року, закрили двері в кабінет – і все… Служив у Нацгвардії, був на Хмельницькій атомній станції. Звісно, бойові дії далеко, але важливий ядерний об’єкт був на нашій відповідальності. Був головним сержантом, командиром взводу, заступником і т.в.о. командира роти, потім – офіцером по соціальній роботі. Працював безпосередньо з родинами загиблих, безвісти зниклих, поранених. Адже наші підрозділи також відряджалися до Запорізької області, разом із «Червоною калиною».
Через два роки і чотири місяці звільнився за сімейними обставинами. Адома чекала дружина і троє дітей, каже Володимир:
– Ми з нею помінялися – я прийшов, а вона – призвалася. Зараз у 21-й бригаді під Сумами, санітар евакуаційного відділення. Взагалі мають бути на Курщині, але їй поки рано. Другий тиждень у бойовій частині, перев’язки робить, уколи.
За освітою Надія – педагог, але жінка теж хотіла долучитися до Перемоги. На моє щире здивування, Володимир має пояснення:
– Допомогти хоче, брати безпосередню участь. Наші діти – хлопці 10, 12, 13 років, їм більше потрібен тато, тому я вже з ними працюю, а Надя на війні.
– Це дивно, зараз стільки чоловіків ховається від війська…
– Я зараз знову пішов би, втретє, але нема на кого дітей залишити, – каже співрозмовник і додає, жартуючи: – Маму трошки діти довели, то вона із задоволенням зараз служить!
Усиновлювачі трьох братів
Володимир пишається своїми дітьми і не приховує, що Артем, Максим та Микола – усиновлені:
– Рішення про усиновлення дітей я прийняв, ще перебуваючи на війні на сході країни. Дружина підтримала. Повернувся в 2015 році. За рік зібрали всі документи, облаштовували житло, але у Вінницькій області не вдалося знайти дитину. В Одеській області, під час пластунських таборів, ми й усиновили дітей із дитбудинку.
Чоловік каже, що усвідомлене батьківство – не лише благородно і відповідально. Це надзвичайно важка справа:
– До 2022 року ми з дружиною створили клуб підтримки для батьків-усиновлювачів. Вся інформація про такі сім’ї є конфіденційною, нам було важко, а запитати поради – немає в кого. У цій спільноті ми ділилися досвідом, підтримували однодумців. Було відверте спілкування; розповідали, як хто виходив з різних ситуацій. От ми, наприклад, сім шкіл поміняли, зараз двоє в приватній онлайн-школі вчаться. Хто не усиновлював – не зрозуміє.
Але попри втому, батько залишається переконаним: дітей треба рятувати з інтернатних закладів, в яких малюків найчастіше духовно калічать.
Пластун, ротарієць, колекціонер
З «Пластом» подружжя познайомилося у 2016 році. Після АТО Володимир і Надія поїхали на табір пластунів. Працювали тоді в Одеській області.
– Сини минулий рік ходили в «Пласт». Через дітей і поновився в цьому русі, з жовтня набрав гурток хлопців 13-14 років. Одночасно і сам вчуся, і з дітьми займаюся. Нещодавно був у Івано-Франківську на вишколі для виховників.
– Розкажіть про діяльність ротарійця.
– «Ротарі» – це такий міжнародний клуб з давньою історією, є невеличкий осередок у Вінниці. Головний девіз: «Служіння понад власне я». Збираються представники бізнесу, професіонали. Ті, хто відчуває потребу допомогти іншим за рахунок своїх внесків, залучення грантів у соціальній, освітній, медичній та інших сферах. Ротарійці допомогли з вакцинуванням від поліомієліту, спільно подолавши у світі епідемію. У Вінниці ми сьогодні допомагаємо з діагностикою та виявленням раку на ранніх стадіях, спільно з департаментом охорони здоров’я та реабілітації Вінницької ОВА.
У цікавих людей – зазвичай оригінальні захоплення. Володимир Сироватко відомий вінничанам як власник найбільшої в Україні колекції квитків, яку почав збирати ще з радянських часів. А ще має старовинні поштові картки, марки на скаутську тематику, календарики на політичну тематику.
Оксана НІКІТІНА, «СічНьюз»
Читайте також
Школяр з Вінниччини виготовляє для ЗСУ павербанки, зарядні станції і дрони
