Вінниця прощається із Героями Олександром Романенком і Олександром Візнюком

Вінниця сьогодні прощається із двома Героями. Олександр Романенко і Олександр Візнюк загинули від рук російських загарбників, з честю та до останнього подиху, виконуючи священний обов’язок із захисту Батьківщини, інформує сайт Вінницької міськради.

Загинув поблизу Авдіївки

Олександр Романенко став до лав Збройних Сил у серпні цього року. Боронив країну від ворога у складі 116 окремої механізованої бригади. Життя воїна обірвалося 16 грудня у бою поблизу Авдіївки Донецької області.

Народився Олександр Романенко у Вінниці 23 липня 1985 року. Після закінчення 8-ї загальноосвітньої школи, здобув професію автомеханіка у Вінницькому політехнічному технікумі. Працював за фахом на станції обслуговування автомобілів. Разом із дружиною виховував 13-літню донечку та 10-літнього сина.

На фронті Олександр був і парамедиком, і стрільцем. Виконував найскладніші завдання, – розповідають рідні. – У нього було добре серце та золоті руки. До мобілізації чимало автівок відремонтував для Збройних сил України. За все брався, ніякої роботи не цурався. З його загибеллю наше життя змінилося навіки…

Поховають воїна на батьківщині його батьків – у с. Чагів Оратівської громади.

Пішов на фронт у перші дні

Олександр Візнюк взяв до рук зброю у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Мав досвід бойових дій в АТО/ООС, тож не вагаючись записався до війська. Був молодшим сержантом 72-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у звільненні Київщини, кровопролитних боях на Донеччині. На жаль, один із них став для Олександра останнім. Серце воїна припинило битися 8 листопада…

Олександр Візнюк народився у Вінниці 11 лютого 1979 року. Навчався у 10-й школі, а згодом здобув освіту у Вінницькому національному аграрному університеті. Працював на посаді головного бухгалтера у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. Михайла Коцюбинського.

З великим сумом зустріли звістку про його загибель друзі та колеги.

“Саша назавжди залишиться для нас прикладом людяності, порядності, відданості та любові до українського народу», «неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, хорошого друга та колеги», йдеться у дописах.

У Олександра Візнюка залишилися батьки, дружина та син.

Схиляємо голови та щиро вклоняємось рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Героям!

Фелікс ЖАНІН, “СічНьюз”