Зв’язані руки та кулі в потилиці – історик згадує “Вінницьку трагедію”
![](https://sichnews.com/wp-content/uploads/2024/04/photo_3_2024-04-29_18-12-25-edited.jpg)
В самому серці Вінниці, серед мальовничих пейзажів Центрального парку, ховається моторошна таємниця. Саме тут, під зеленню дерев, поховано тисячі невинних жертв жорстокого комуністичного терору, події якого навіки вкарбувалися в історію як “Вінницька трагедія”.
Історик Олександр Савельєв, експерт “СічНьюз”, ділиться з нами цією трагічною сторінкою минулого нашого міста.
![](https://sichnews.com/wp-content/uploads/2024/04/photo_1_2024-04-29_18-12-25-1024x685.jpg)
Місце злочину і пам’яті
За наказом НКВС від 31 липня 1937 року, на Вінниччині розгорнулася жорстока кампанія репресій. Понад 20 тисяч людей стали жертвами свавілля та беззаконня. Їхні долі обірвалися без суду і слідства, а тіла заховали в безіменних могилах під зеленим шатром парку.
Розкопки та розслідування
Лише у 1943 році, під час німецької окупації, жахливі таємниці “Вінницької трагедії” почали виходити на світло. Міжнародна комісія, організована окупаційною владою, розпочала розкопки масових поховань.
Перед очима світу постала жахлива картина: 14 могил, 1390 ексгумованих тіл. Переважно це були люди середнього віку (30-40 років). Різного соціального стану, релігій, професій. Розстріляні вони були з дрібнокаліберної зброї, зі зв’язаними руками та кулями в потилиці. Багато жертв зазнали жахливих тортур перед смертю. Багатьох добивали, розтрощивши їм голови. У двох випадках документально зафіксовані свідчення, що вони були поховані живцем.
![](https://sichnews.com/wp-content/uploads/2024/04/photo_2_2024-04-29_18-12-25.jpg)
Свідчення злочину та спроби приховати правду
Зрозуміло, що радянська влада прагнула приховати сліди своїх злочинів. Свідків знищували, на місцях поховань висаджували дерева, аби приховати їх, а на могилах цинічно облаштовували дитячі майданчики і атракціони.
Пам’ять про трагедію
Сьогодні, гуляючи по мальовничому парку, ми чуємо дитячій сміх, бачимо закохані пари, які безтурботно тримаються за руки і створюють атмосферу спокою.
Здавалося, що ці події вже в минулому. Але, як стверджує історик, нещодавні звірства російської армії в Бучі та Ірпені показують, що все може повторитись, якщо ми будемо забувати своє минуле.
Яна ТИХОЛАЗ, “СічНьюз”