Призер чемпіонату світу із панкратіону захищає Україну, незважаючи на два поранення
21-річний вінничанин Олександр Хуторянський є членом вінницької громадської організації «Центурія», яка пропагує патріотизм і здоровий спосіб життя. Зараз переважна більшість із наших «центурійців» — на фронті. Не є виключенням і Олександр Хуторянський, який на початку широкомасштабного вторгнення пішов добровольцем на фронт.
Олександр до війни активно займався кількома видами спорту, мав неабиякі досягнення на всеукраїнській і міжнародній аренах. Він є призером чемпіонату Європи із UFММА, призером чемпіонату світу із панкратіону, чемпіоном України і майстром спорту із фрі-файту.
— Боронити Україну пішов разом із друзями із Вінниці. Спочатку ми служили у селі Мощун, не пропускали ворога до столиці. Були озброєні тільки автоматами і кулеметами. Тоді основною силою, яка затримала росіян, виявилася артилерія. Ми стояли на ентузіазмі, готуючись зустріти ворожу піхоту, — сказав Олександр Хуторянський.
Нині він служить під Бахмутом у ІІІ окремій штурмовій бригаді Сухопутних військ України. Має звання молодшого сержанта. Раніше вінничанину регулярно доводилося штурмувати ворожі позиції. Тоді він був командиром відділення.
Приміром, Олександр Хуторянський брав участь у небезпечній переправі через річку у Бахмуті. Разом із іншими вінницькими бійцями він врятував близько 70 поранених, яких перетягнув на інший берег. Переправу сильно обстрілювали із артилерії, але наші герої ігнорували це, намагаючись допомогти побратимам.
Також вінничанин згадує випадок у Курдюмовці, що біля Бахмуту. Він опікувався вогневим прикриттям штурмових груп за допомогою важких кулеметів.
— Тоді ми впоралися зі своєю задачею, а ось суміжні підрозділи — не повністю. Ворог зайшов нам у тил; це було напівоточення. Також під артилерійським вогнем довелося відходити і рятувати поранених, — продовжує Олександр Хуторянський.
Після двох поранень Олександра перевели на іншу військову посаду. Тепер він є головним інструктором батальйона. Зокрема, опікується тренуванням і навчанням особового складу, підготовкою його до наступальних дій, відпрацюванням штурмів позицій ворога. Також навчає бійців правильній роботі із бронетехнікою, виконанню маневрів тощо.
— Я треную звичайних досвідчених бійців, а не новоприбулих мобілізованих. На посаду інструктора призначило керівництво батальйону. Можливо, побачило у мене жагу до отримання нових знань і можливості передачі їх побратимам, — сказав Олександр Хуторянський.
Нині, зважаючи на стан здоров’я, вінничанин сам вже не ходить на штурми. Але спостерігає за ними за допомогою дронів. Аналізує і робить висновки. А ось накази під час бою бійцям не віддає, бо цим займається керівництво військової частини.
— Після поранень прагну й надалі залишатися на фронті. Перебиратися у тил не збираюся. Хоча маю певні проблеми зі здоров’ям, — додав Олександр Хуторянський.