Як і чим можна допомогти безхатченкам, яких бачите на вінницьких вулицях

Час від часу можна побачити на вінницьких вулицях безхатьків. У багатьох виникає бажання їм допомогти. Але чим саме – грошами, продуктами чи цигарками? Або, можливо, викликати поліцію чи соціальну службу? В першу чергу треба знати, що жодну людину не можна примусово відправити до лікувального чи соціального центру без її згоди.

Тому в цьому випадку можуть допомогти волонтери. Приміром, Ольга Бобрусь, яка опікується цим питанням багато років.

 У Вінниці діє два пункти для безхатченків, якими опікується громадська організація «Полум’я надії»: по вул. Політехнічній (В.Інтернаціоналістів), 12 (з 9.00 до 17.00) і по вул. Пирогова, 74 (з 9.00 до 17.00). Там чергують навчені волонтери, які знають, чим та як допомогти правильно. На безхатченків чекає гарячий обід, душ, чисте вбрання та нове життя. Якщо вони його захочуть. Тож направляйте безхатьків туди. Не будьмо байдужими! – інформує на своїй «Фейсбук»-сторінці Ольга Бобрусь.   

Вона благає не подавати безхатченкам нічого!

За 10 років допомоги безхатченкам я зустрічала одиниці, хто б не пиячив. Хочете допомогти бідним та нещасним безхатченкам – візьміть таксі та завезіть їх в спеціальні пункти.  Але не подавайте їм ані грошей, ані їжі, ані хліба. Тому що так Ви вбиваєте людей. Тому що 99 % грошей йде на горілку та цигарки. Тому що їжа йде на закуску. Навіть хліб вони міняють, – продовжує Ольга Бобрусь.  

Одна буханка хліба – 50, 100 грамів сурогату. За 2-3 години безхатченки мають мінімум 10 буханок. Ось і порахуйте. Виходить літр сурогату. А від нього потім відмовляють ноги, і нирки, і печінка. І людина помирає… під деревом біля лікарні.

Медики не приймають таких в лікувальний заклад. Або якщо приймають – то через деякий час виписують. Тому що протокол, тому що не мають права тримати далі. Бо це не прихисток, це лікарня. І вони праві.

А потім ці люди потрапляють до нас. Без документів з пропитими нирками та печінкою, з відмовленими ногами та втраченим зором. Ми спочатку «вставляємо» їм мізки в правильне місце, займаємось супроводом в лікувальні заклади та відновлюємо документи. В когось виходить розпочати нове життя, в когось – ні. І це вже вибір людини. Приходить тепло та більшість повертаються на вулицю знову. І просять, і Ви їм «допомагаєте». А потім приходить осінь та розпочинаються холоди. І ми знову «вправляємо» мізки, підліковуємо та відновлюємо документи. Тож на вулиці вже похолодало та я закликаю – давайте допомагати обдумано, – завершує Ольга Бобрусь.

Володимир ПРИСЯЖНЮК, «СічНьюз»